Згадати Все. Підприємництво без прикрас
Вижити в Союзі на одну зарплату було важко, але можливо. Більшість радянських громадян так і робила, навіть не допускаючи думки, що можна працювати на себе, а не на державу. Переглянути своє ставлення до приватного підприємництва тодішню владу змусила економічна криза, що впевнено насувалась на Союз у середині вісімдесятих.
Приватні підприємці в "совку" – поза законом. Лише держава була і виробником, і реалізатором будь-якої продукції. Але у всі часи знаходились сміливці, які зазіхали на державну монополію і займались підпільним бізнесом. Їх називали цеховиками.
Читайте також: Згадати Все. Винахідливість як спосіб вижити
Що виготовляли цеховики? Здебільшого те, що було в дефіциті – одяг, взуття, меблі та продукти харчування. Без участі держави тут не обходилось. Радянські підприємства були посібниками, а оперуючи бізнес-термінами, партнерами цеховиків.
Існували дві схеми: продукція виготовляється на держпідприємстві (так званий "лівак") і підпільно реалізовується. Або навпаки: товар роблять у підвалі, а продають через державні торгівельні точки. За дотриманням закону в цій сфері пильно стежив ОБХСС – відділ боротьби з розкраданням соцвласності. Найбільш корумпований відділ у структурі радянського МВС.
У середині 80-їх на Союз вже насувалась криза. Полиці магазинів стрімко порожніють, і радянський парламент іде на вимушений крок – у 1986-му ухвалює закон про індивідуальну трудову діяльність. Людям дозволяють заробляти у вільний від основної роботи час. А вже на початку 87-го при райкомах комсомолу створюють центри науково-технічної творчості молоді. За типовою радянською назвою крилась нова суть – фактично це були комерційні підприємства. Того ж 87-го року виходить постанова про створення кооперативів з виробництва товарів народного вжитку.
Більше – дивіться у програмі.