Згадати все. Життя в умовах дефіциту
Період тотального продуктового дефіциту в Радянському Союзі. Та держава вже дихала на ладан, а порожні прилавки магазинів лише прискорювали неминучий розвал. Та слово "дефіцит" у лексиконі наших людей з’явилося ще задовго до тих часів.
При чому дефіцитом було прийнято називати не відсутність якогось товару, а власне, сам товар. Хороший одяг – дефіцит, цікаві книги – дефіцит, фрукти – дефіцит і навіть туалетний папір – це також дефіцит.
Радянська планова економіка будувалася не за сонетами Шекспіра, а за "завєтамі Ільїча". І була влаштована так, що до кінцевого споживача доходила лише частина випущених товарів.
Крім звичайних гастрономів та універмагів, існувала й паралельна система торгівлі. Валютні магазини "Берізка", закриті магазини для високопосадовців, магазини в наукових і військових містечках, спеціальні крамниці для ветеранів війни.
Мати потрібні зв’язки, дружити або принаймні водити знайомство з "працівником торгівлі", з тими, хто, як тоді казали, "сидить на дефіциті" – неабияка вдача. Ну а якщо ти сам працюєш у цій сфері – вважай, що схопив бога за бороду.
Торгівля з-під прилавка в радянські часи – явище звичне. Вбогий асортимент магазинних полиць ще ні про що не свідчив. Все найцінніше зберігалось подалі від людських очей.
Читайте також: Згадати Все. Тонкощі типового інтер’єру: чому всі квартири виглядали однаково
Ще один варіант роздобути дефіцитний товар – придбати продуктовий набір. Такі передбачались для працівників великих підприємств і пільгових категорій громадян. І продавались, як правило, перед святами.
Дефіцит в СРСР був досить неоднорідним. Доступ до товарів залежав від того, де ви живете. Всі населені пункти відносились до однієї з чотирьох категорій постачання. Особлива і перша – це міста-мільйонники, прибалтійські республіки, великі промислові міста, курорти всесоюзного значення.
Сюди йшло до 80% усіх товарів. Всі решта – це друга і третя категорії. Наприклад, у Києві дефіцит був не таким відчутним, як, скажімо, в Хмельницькому. Мешканцям невеликих міст була доступна обмежена кількість товарів. Але й навіть їх так просто не купиш. Треба було чекати, коли їх "викинуть". Тобто пустять у продаж.
Придбати щось путнє, не вистоявши довжелезну чергу - та про це не могло бути й мови. Протяжність живого ланцюга могла сягати й кілометра. А в черзі можна було провести цілий день, в результаті так нічого й не купивши.
Читайте також: Згадати Все. Светр BOYS і кислотні лосіни: як вдягались у 90-ті
Щоб дізнатись більше про життя в умовах дефіциту – дивіться випуск програми "Згадати все".