Українські борошномели готуються до дефіциту необхідної пшениці
- Українські борошномели можуть зіткнутися з дефіцитом якісної пшениці, оскільки прогнозоване виробництво пшениці у 2025/26 році становитиме лише 1,7 мільйона тонн для виробництва борошна хлібопекарської якості.
- Імпорт жита в Україну також зросте, оскільки внутрішнє виробництво не покриває потреби, що може призвести до подальшого зростання цін на борошно та ризиків для продовольчої безпеки.
Цього сезону можливий дефіцит борошномельної пшениці. Це може сприяти підвищенню цін на хліб в Україні.
Борошномельного борошна може не вистачати
Голова Спілки "Борошномели України" Родіон Рибчинський розповів, що у поточному сезоні борошномельний сектор України може зіткнутися з дефіцитом якісної сировини, повідомляє 24 Канал із посиланням на Elevatorist.com.
Читайте також Абсолютний максимум за всю історію: коли Україна намолотила 100 мільйонів тонн зерна
За його словами, загальне виробництво пшениці у 2025/26 маркетинговому році прогнозують на рівні 21 мільйон тонн, з яких продовольча пшениця становитиме 10,3 мільйона тонн. При цьому обсяг зерна 1–2 класу, який необхідний для виробництва борошна хлібопекарської якості, прогнозується на рівні 1,7 мільйона тонн.
Ми вже сьогодні бачимо, що конкуренція між переробниками та експортерами за якісну пшеницю зростає, а аграрії, маючи можливість зберігати зерно протягом кількох років, не поспішають його продавати. Це створює ризики для цінової стабільності та доступності борошномельної та хлібопекарської продукції для споживача,
– зазначив Родіон Рибчинський.
Що стосується ситуації з житом, то власне виробництво його в Україні не покриває повністю внутрішньої потреби. У 2025/26 маркетинговому році очікується імпорт близько 9 тисяч тонн (минулого сезону – 1,6 тисячі тонн), що вказує на формування стійкого дефіциту сировини.
Зверніть увагу! За словами експерта, нинішня структура виробництва та поведінка аграріїв можуть призвести до подальшого зростання цін на борошно. Рибчинський зазначив, що у той час, як дефіцит сировини першого-другого класу вже сьогодні визначає перспективи роботи галузі, питання доступності продовольчого зерна створює ризики для продовольчої безпеки держави.