АТБ в Криму: як вони все встигають?

Близько 4 тисяч українських підприємств за рік окупації залишили Автономну Республіку Крим. Такі дані були озвучені нещодавно під час тематичного круглого столу, присвяченого перспективам захисту вітчизняного бізнесу на півострові. Експерти відзначають, підприємства, що залишилися - це або незаконно націоналізовані активи вітчизняних олігархів, або ті, хто зумів або дуже сильно захотів домовитися з окупаційною владою. Один з таких прикладів колаборації з загарбниками - мережа «АТБ-маркет», яку народні депутати нещодавно запропонували націоналізувати за посібництво тероризму.

Під чужими масками

Офіційно до початку окупації у «АТБ» було в Криму близько 60 магазинів - не більше 7% від усіх гастрономів мережі. За інформацією ЗМІ, середній оборот кожного становив близько 21 млн. грн. Таким чином, повний вихід з півострова обійшовся б компанії в 1,5 млрд. грн. втрат обороту. При цьому, за даними Forbes, наприклад, в 2013 році оборот «АТБ» по всій Україні склав 28160 млн. грн., А за підсумками 2014 року - 39 млрд. грн.

Формально керівництво мережі всіляко відхрещується від роботи в Криму. З українського сайту компанії прибрали будь-які згадки про магазини на півострові. Хоча ще півроку тому, в серпні 2014, в новинній стрічці помпезно повідомлялося про відкриття нових гастрономів в Сімферополі, а менеджери компанії активно роздавали коментарі про небажання покидати «жирну» територію. Адже фактична блокада Криму з боку України зробила українську роздрібну мережу одним з небагатьох чи ексклюзивних каналів масових поставок продовольства на півострів. А це означає, що супермаркет, який вважається «соціальним», може легко грати на дефіциті та підвищувати ціни, збільшуючи доходи своїх власників.

За даними ЗМІ, щоб відповідати всім вимогам російського законодавства, мережа «АТБ» в Криму нібито перереєструвалася в Краснодарському краї або в Ростовській області, проте реальних підтверджень цьому в податковому реєстрі Росії немає. За свідченнями місцевих жителів, в чеках ще в середині минулого року з'явилася нова назва юридичної особи - ТОВ «Інвестиційна будівельна компанія - Магазин № ХХ». Однак юрособи з такою назвою, створені в 2014-2015 році, і, згідно російського податкового реєстру, зареєстровані в Армавірі, Єкатеринбурзі та Бєлгороді, не підходять за видами декларованої діяльності. Не виключено, що перереєстрація відбувалася багато разів, щоб заплутати сліди і мати можливість говорити або про продаж, або про націоналізацію активів. Втім, з боку кримської влади - за дивним збігом обставин - тема про націоналізацію «АТБ» чомусь не виникала.

Відсутність офіційного підтвердження перереєстрації викликає ще більше питань: виходить, що українська юрособа спокійно працює в окупованому Криму? Кому вона платить податки? Як забезпечує поставки? Той факт, що магазини офіційно працюють саме під старим брендом, підтверджують, наприклад, маркетингові дослідження російських компаній, які - у квітні 2015! - згадують «АТБ» як ключового гравця роздрібної торгівлі на півострові: за даними РБК, тут функціонує 64 гастрономи, тобто ще мінімум 4 відкрилися після окупації.

Однак головною ознакою активної взаємодії центрального офісу компанії з кримською - навіть якщо і відокремленою - філією є активний набір персоналу в Сімферопіль, який проводиться в Дніпропетровську. Протягом останніх двох тижнів в кримські магазини шукали й юрисконсульта зі знанням російського законодавства, й закупівельників, і логістів-аналітиків, і керівника відділу випуску товарів під власними торговими марками. Говорити про якесь згортання бізнесу не доводиться.

Фінансуючи ворога

Що все це означає? «АТБ» як мінімум платить податки країні-агресору. І масштаби тут явно на щабель вище, ніж у тої ж ліпецької фабрики «Рошен», що належить Президенту. Більш того, «АТБ» робить це офіційно в Криму, який є однією з ключових точок конфлікту між двома країнами. Чому така діяльність досі не викликала жодної реакції правоохоронних органів в «материковій» Україні - залишається лише здогадуватися.

Відповідно, сам собою починає напрошуватися висновок про доцільність як мінімум винесення на громадське обговорення законопроекту про націоналізацію мережі «АТБ», розробленого кілька тижнів тому цілим рядом народних депутатів. Правда, їх основна аргументація полягала в можливому посібництві тероризму через взаємодію з керівництвом самопроголошених ДНР і ЛНР. І судячи з інформації в ЗМІ, саме за фактом звинувачень в такому колабораціонізмі й порушено кримінальне провадження проти керівника і співвласника мережі Геннадія Буткевича.

Втім, у його «непростого кохання» з російським законодавством і владою може бути більш ніж банальне пояснення. За даними народних депутатів, частиною активів «АТБ» на сьогоднішній день може володіти одіозний російський олігарх Костянтин Малафєєв, співзасновник Marshall Capital Investments. Як відомо, під час революції Гідності в Україні він тісно взаємодіяв із майбутніми лідерами бойовиків Гіркиним і Бородаєм, а також неодноразово визнавав фінансову участь в утриманні терористів. За деякими даними, знайомство та взаємодія з Малафєєвим у Буткевича відбувалося за лінією російських спецслужб через екс-нардепа від Партії регіонів Юрія Самойленка та екс-голову Служби безпеки України, резидента ФСБ в Києві Олександра Якименка. У «сім'ю» ж він увійшов практично з самого початку правління Віктора Януковича в 2010 році (Буткевич довгий час був тісно пов'язаний з екс-прем'єром Павлом Лазаренком).

Чудовий сусід

Ступінь близькості Буткевича до «баті» виразно демонструє той факт, що саме йому було доручено забезпечувати побут, дозвілля і соціальну активність дружини президента Людмили Олександрівни в Донецьку, а також господарські потреби (аж до набуття розкішної вілли на сусідній зі своєю ділянці в Іванківському районі Київської області) міністра внутрішніх справ і особистого міліціонера Януковича Віталія Захарченка. На 8 тисячах гектар орендованих мисливських угідь Буткевича (встик до відомого Сухолуччя) бігали кабани та лосі президента, а за ними - всі члени легендарного мисливського клубу «Кедр». До слова, до кінця подій на Майдані Буткевич був настільки сильно інтегрований в «сімейство», що брав участь у таємних нарадах із розгону демонстрантів, які проходили в Януковича з силовиками в Межигір'ї, а також фінансово забезпечував роботу антиМайдану і правоохоронців у ході розстрілів людей на головній площі столиці.

Результатом «золотого часу» Буткевича в найближчому оточенні Януковича, як пишуть ЗМІ, стало потроєння розмірів мережі «АТБ», покупка декількох квартир на березі Атлантичного океану, а також шикарного клубного готелю в Майамі за $ 40 млн. Безумовно, втрачати «якість життя» володар $ 155-мільйонного стану (за версією Forbes 2015) явно не бажає. Тому активно працює над закріпленням на російському ринку і на неконтрольованих Україною територіях Донбасу. Втім, дуже скоро історія благоденства може закінчитися. Разом з оприлюдненням законопроекту про націоналізацію мережі, народні депутати також передали правоохоронним органам, Мінфіну і Державній фіскальної службі матеріали, які свідчать про відмивання через «АТБ» близько 2,5 млрд. грн. з використанням фіктивних компаній. За ними, як вважають спостерігачі, можуть стояти не тільки записні махінатори всередині країни, а й терористи ДНР і ЛНР.

Оптимальним рішенням у сформованій ситуації буде відкрите розслідування діяльності особисто Геннадія Буткевича і всього топ-менеджменту мережі «АТБ» не тільки міліцією і СБУ, але й Генеральною прокуратурою, оскільки до схеми відходу від податків і підтримки тероризму можуть бути залучені народні депутати, чиновники різних рівнів , громадські діячі. Якщо результати цього розслідування підтвердять хоча б частину звинувачень на адресу Буткевича, то націоналізація мережі з якоюсь компенсацією з боку влади буде здаватися кращим виходом з бізнесу.

Петро Ревнін