Чому Баба Лаврівна – найгучніший ляпас по старому Києву, який слід знести

Так стиралося обличчя Києва

І довгі роки, їдучи з Лівого берега додому, я відверталась, щоб не бачити, як рухнув, розвалений людиноподібним чудовиськом з Лаврську дзвіницю заввишки, з усіх своїх божественно гармонійних пропорцій той розкішний, ван-Вестерфельдівський краєвид Правого берега, котрий у Шевченка точно передано словами "мов на небі висить / святий Київ наш великий".

Цікаве 5 загроз, які несе "зернове перемир'я" з росією

Досконале поєднання унікального ландшафту (зарослих садами / парками кучерявих гір над рікою) із лініями й формами сакральної архітектури (те, за що ми так любимо Швейцарію: коли архітектура додатково вшляхетнює пейзаж, який і сам собою вражає до збивання подиху).

Такий краєвид, донесений до 1981 року наживо з усіх старовинних гравюр і оспіваний десятками геніїв різних часів і народів, мав би бути взятий під охорону ЮНЕСКО як культурна спадщина людства, але, звісно ж, не тоді, коли у вас в місті править "русскій мір", націлений на те, щоб ніякої спадщини вам не лишити взагалі, а ту, що лишиться, оголосити своєю.

Брежнєвський перформанс

Я пам'ятаю, як Брежнєв приїздив "відкривати Бабу" і всі міські підприємства й навчальні заклади вигнали на 5 годин стояти вздовж траси від вокзалу до того самого пагорба з прапорами й транспарантами, і пики Брежнєва зі Щербицьким на якомусь їхньому "папамобілі" над натовпом теж пам'ятаю – і не забуду, і не прощу…

І ще мені завжди боліло, що роки минають, а ця Вікторія Лєонідовна Видубєцкая (авжеж, її й так звали) стоїть – і от, виросте покоління, для якого вона вже буде "частина рідного пейзажу". І так воно й сталося.
Певна річ, її треба зносити. Не знаю коли, не знаю, як. 

Актуальне Що потрібно звільнити ЗСУ, аби здобути ключ до перемоги

Війна "совка" із древністю

Подейкували (бо після того помпезного відкриття всі 1980-ті під нею не вщухали "ремонтні роботи"), ніби на тому пагорбі лишались якісь дуже давні фундаменти якогось капища з княжих (чи й давніших) часів, і коли їх під час спорудження бабиська знищено, то, даруйте мимовільний каламбур, "пішла вода в хату", бо ті фундаменти буцім закривали вихід підземним водам.

Не знаю, наскільки це правда, а наскільки міська леґенда, але й без леґенд зрозуміло, що перебудова цього "священного пагорба" має бути з усіх сторін складним і затратним інженерним проєктом, на який час оголошувати міжнародні конкурси.

Так ось, я дуже хочу дожити до тих часів, коли на мосту через Дніпро мені більше не треба буде відвертатися.

Актуальне – що відомо про монумент Батьківщини-Матері: дивіться відео