Подають патрони: чому Україна воює не тільки з Росією, а й з Білоруссю

Як стверджують джерела 24 каналу у розвідці, попри відчайдушні намагання білоруського диктатора не посилати своїх солдатів на Волинь, військові РБ кожного дня виконують тилові роботи для бомбардувань та ракетних ударів по Україні. 

Дивіться також Створення джерел інформації, фейків та заохочення до ненависті: як працюють російські сили ІПСО

Білоруси займаються транспортуванням палива, снарядів, бронетехніки та особового складу російських загарбників. І стосується це не тільки військових, але й частково цивільних людей.

Тихенько засуджують або голосно схвалюють

• Не можна сказати, що початок повномасштабної війни з території Білорусі став сюрпризом для жителів "окупованої" Росією країни. Вони цілком розуміли, що війська РФ обов'язково підуть на Україну, якщо отримають відповідний наказ.
• Знали білоруси й те, що ймовірний варіант безпосередньої участі їх армії у бойових діях.
• При цьому жодних акцій протесту чи якогось опору режиму ніхто не бачив. Одиниці поїхали до України брати участь у війні на нашій стороні. Інші ж – спостерігали за тим, як їх країна опиняється у ще більш жорсткій ізоляції.
• Частина населення встигла виїхати з країни та тепер скаржиться на утиски "не таких білорусів" за кордоном. Реальної протидії війні з боку білоруського народу не було. Натомість бодай якихось рішучих дій одні тихенько засудили путінську "спецоперацію", а інші ж навпаки голосно її схвалюють.

"Мирний народ" отримав війну

Історія фактичної окупації Білорусі, звісно, починається задовго до 2020 року. Путін ретельно готувався до нападу на Україну, робив нові бази на території РБ, проводив політику озброєння білоруських військ, залишаючи після кожних навчань чимало техніки. У Кремлі розраховували, що війська дружньої та підконтрольної для них країни сунуться на Україну за першим наказом.

Позицію населення щодо військових дій у Москві не враховували, оскільки знали, що за багато років правління режиму люди перетворилися на безвольних рабів. Це чудово продемонстрували білоруси під час протестів проти Лукашенка у 2020-му році, коли десятки тисяч людей виходили на мирні акції та терпіли знущання поліції та внутрішніх військ. Тоді білоруси казали, що вони – мирний народ. І зовсім не розуміли, що їх доля вже вирішена. Ще рік тому на аргументи про те, що з такою позицією вони отримають і війну, і ганьбу, "опозиціонери" розповідали про те, як вони чекають на прихід до влади у Росії Навального, який "всіх звільнить".

Саме тому, коли з території Білорусі почали прилітати перші "Калібри", кожен опозиціонер чи ліберал став співучасником війни. Йдеться саме про колективну відповідальність, хоча білоруські посадовці, працівники залізниці, аеродромів та загалом вся армія є безпосередніми учасниками бойових дій. 

До теми Це буде жорстко, – білоруський доброволець про зіткнення з земляками в Україні

Білоруські дипломати збирали розвіддані та ділилися ними з ФСБ. З Білорусі заїжджало безліч диверсантів, які спостерігали за переміщенням військ ЗСУ. Участь у цьому брали як цивільні, і співробітники спецслужб. Через це казати, що Білорусь зупинилася за крок від безпосередньої участі у конфлікті, не є правильним. На Україну напали дві країни, які хочуть, аби наша держава припинила існувати. Тому всі розповіді про "не таких білорусів" не мають жодного сенсу до повної перемоги. Тому довіряти "опозиційним" журналістам з РБ можна так само, як і "ліберальним" ЗМІ Росії, які, до речі, працюють в Україні, але зливають позиції наших військових, пишуть про "народ Донбасу" та в інший спосіб просувають пропагандистські наративи у наш інформаційний простір.

Деякі білоруси вирішили воювати за власну свободу

Звісно, не можна не згадати про ти одиничні випадки, коли білоруси із совістю вирішили взятися за зброю та піти воювати за власну свободу. У лавах ЗСУ. Ці чоловіки розуміють, що виключно зламавши хребта путінській Росії, вони можуть отримати шанс створити нормальну державу.