"Братня допомога" від Росії буде самогубною, – Бабін про протести у Казахстані

Таку думку висловив професор та колишній постійний представник президента України в Криму Борис Бабін. За його словами, будь-які безпекові чи мілітарні ризики для Росії є гіпотетичними, але країна-агресорка має їх опрацювати.

До теми Відставка уряду та сутички з військовими: усе, що відомо про масштабні протести в Казахстані

Бабін: Вибори в Казахстані немає з ким організувати

На думку Бабіна, введення "братньої допомоги" від Росії у 18-мільйонну країну буде самогубним кроком. Її буде важко сховати.

(Так звану допомогу – 24 канал) дуже важко розсередити на 5000 кілометрів та неможливо врятувати від казахського народу,
– відмітив він.

Експредставник президента в Криму вважає, що Казахстан чекає дійсно величне майбутнє. Колись його влада буде так саме ставити монументи нинішнім протестувальникам, як це зробив Нурсултан Назарбаєв для героїв Желтоксану.

Довідка. Желтоксан, або Грудневе повстання – перші  масові мітинги в СРСР, де були антирадянські й націоналістичні гасла. Події відбулись у грудні 1986 року в Алмати – тамтешній столиці Казахської РСР.

На думку Бабіна, протести в Казахстані мають не лише "столичний", а й регіональний вимір. Придушення протестів робить політичну ситуацію в Казахстані патовою. "Кризу неможливо розв'язати через конкурентні вибори, адже їх там просто нема з ким організувати", – зазначив він.

Протести в Казахстані: головне

• Казахстанські протести розпочались 3 січня 2022 року через підвищення вартості газу. Проте пізніше вимоги мітингувальників стали більш політичними.
• Неофіційно відомо, що кількість постраждалих під час протестів зросла приблизно до пів тисячі осіб. Президент країни заявив, що є загиблі. Мовиться про силовиків.
• Посольство України у Казахстані звернулося до українців з закликом відкласти поїздку до Казахстану. Громадян України, які перебувають у країні, просять утриматись від відвідань місць масового скупчення.

Повний текст публікації Бориса Бабіна:

Ювілей Желтоксану

Очевидці так описують події у Алма-Аті: "Коли бійці спецназу в касках та захищені щитами без розбору почали завдавати ударів і по головах, молодики кинулися на них. Спецназ узяв їх у оточення і посилив тиск. Мітингувальники відступили, зібралися з силами та знову спробували рушити вперед". Цим подіям рівно тридцять п'ять років.

Мітинги 17 грудня 1986 року стали не просто першими непідконтрольними владі масовими акціями у радянській імперії. Саме їх історики вважають початком її кінця. Хоча тоді було засуджено до 100 "заколотників", більшість з 8 тисяч затриманих влада була змушена просто відпустити. Багато кого й не змогли затримати фізично.

Це разюче контрастувало із тодішнім міфом про всемогутність КДБ та "партійного й силового апарату".
Справжню слабкість "непереможного ведмедя" тоді запам'ятали усі, хто хотів це зробити – від Батумі до Таллінну.

Цікаво, що незмінний керманич Назарбаєв, як етнічний казах став у керма республіки саме через ті мітинги, учасників яких, він, звісно в якості комуністичного босса "другої черги" закликав "припинити безлади".

Наразі, вочевидь у межах народних святкувань ювілею початку національно-визвольної боротьби казахського народу, у Алматі запроваджено надзвичайний стан і це з позиції тамтешньої влади логічно.

У 1986 році придушити спротив змогло швидкоруч зібране угрупування в 50 тисяч осіб, а у нинішнього Казахстану, в 2022 році весь "списковий склад" армії та поліції це 150 тисяч осіб, та й наразі протести мають не лише "столічний", але й регіональний вимір.

Придушення протестів робить політичну ситуацію в Казахстані патовою – кризу неможливо вирішити через конкурентні вибори адже їх там просто нема з ким організувати. Але водночас придушення протесту в кланово-родовому суспільстві кризу не вирішує, а робить хронічною.

Астана не може зробити те, що робить Лукашенка, фізично винищуючи активний прошарок населення при мовчазній згоді маси. Бо казахська народна маса намертво пов'язана з активом супільства патріархальними зв'язками усіх трьох жузів, включаючи кровну помсту.

Крім того у такого роду протестів нема лідерів тому домовлятися Астані наразі немає з ким. В історії добре відчуття гумору, адже Росія задля війн на Кавказі, а потім в рамках агресії в Україні, ще задовго до нинішньої ескалації напруженості два десятиріччя перекидала на захід усі боєздатні частини та з'єднання Сибіру та Поволжя, а наразі, здається, виміла звідти на захід узагалі все, що може рухатися і стріляти.

Фактично наразі між тиловими порядками окупаційних військ РФ під Ростовом та бурхливими казахськими містами до двох тисяч кілометрів, але це насамперед – пустота із намальованим на карті державним кордоном та Волгою десь посередині.

Звісно будь-які безпекові чи мілітарні ризики для РФ наразі суто гіпотетичні, але тепер вони, нарешті для України, є та РФ буде очевидно змушена їх опрацьовувати. При цьому введення "братньої допомоги" у вісімнадцяти-мільйонну країну буде для Росії самогубчим кроком – її буде важко сховати, дуже важко розсередити на 5000 кілометрів та неможливо врятувати від казахського народу.
А тому у Казахстану попереду дійсно величне майбутнє.

Колись його влада буде так саме ставити монументи нинішнім протестувальникам, як це зробив Назарбаєв для героїв Желтоксану.

P.S. Тут нещодавно окремі "добродії" у Вашингтоні публічно хвилювалися що Держдеп США є занадто "проукраїнський", а тому "заважає Байдену домовитися із Кремлем". Ці добродії мабуть забули, що Держдеп США ще й (значно більше) проказахький, адже тамтешні сто мільярдів американських інвестицій, зокрема від "Шеврон" та "Дженерал Електрікс" самі себе не захистять.

Уже чекаю заяву МЗС РФ про коварні щупальці імперіалізму...

Разючі кадри – що відбувається у Казахстані: дізнавайтесь у відео