Чому попит, чому в Україні, чому тепер?

3 квітня 2013, 12:48
Читать новость на русском

Адріан Сливоцький, один з найвизначніших фахівців сучасного менеджменту, який належить до топ-50 світових бізнес-мислителів, член Дорадчої ради Львівської бізнес-школи УКУ виступить у ролі Key note speaker 10 квітня на конференції у Києві «Феномен попиту: як стати провидцем бажань споживача».

Чому попит, чому в Україні, чому тепер?

Останні десятиліття динамічний економічний розвиток відбувався природнім чином. Для бізнесменів важливо було бути вправними з витратами та якістю, вдосконалювати майстерність на виробництві. Така схема спрацювала у багатьох галузях. Ми не мали потреби добре розуміти попит.

Але в один момент щось пішло не так. З усіх країн великої економіки Японія стала першою, яка зазнала великого сповільнення. Західні оглядачі спостерігали за японською економікою як за аномалією: з незрозумілих причин щось сталося з японським дивом. Тепер ті, хто спостерігав, самі зазнали великого сповільнення: Європа та США проживають п’ятий рік «семи голодних років економіки», а період у сім років сьогодні виглядає як оптимістичний прогноз.

Схоже, що регіоном, який має імунітет проти такого сповільнення, є саме Китай. Час покаже. Цікаво, що однією з найтиповіших причин великої стагнації більшості великих економік була нерухомість. Занадто багато нерухомості, занадто багато спекуляцій, надмірна забудова. Від Токіо до Дубая – всюди спрацьовують одні й ті ж механізми. Будівництво виявилося досконалою маскою, яка приховала й затримала вияви фундаментальних структурних проблем з попитом. Які масштаби надмірної забудови тепер у Китаї? Ви не може цього сказати, читаючи офіційні дані. Вам слід туди поїхати й побачити все на власні очі. А коли туди потрапите, то гадатиме, чи Китай 2012-го – це Дубай 2007-го.

Однак, попри невтішну реальність, коли усі галузі намагаються запалити попит, практично у кожній є компанії, які розвиваються цілком аномально: ріст виражається двозначними цифрами, високі ціни, неймовірні прибутки та фанатична лояльність покупців. Це навіть не лояльність, а справжнє захоплення!

Хіба вони чарівники? А, можливо, вони старанніше попрацювали, щоб зрозуміти приховані механізми попиту? Чи можна цьому навчитися?

У всіх куточках глобальної економіки, навіть у найменш очікуваних місцях, є неймовірні приклади творців попиту. Хто б міг подумати десять років тому, що деякі з найкращих компаній-творців попиту з’являться у Південній Кореї? Менш, ніж за десятиліття «Samsung» та «Hyundai» стали світовими лідерами. Вони пройшли неймовірну швидку еволюцію від олігархічної економіки до системи, яка породила кілька світових суперзірок зі створення попиту.

Така прискорена еволюція в Кореї ґрунтується на кількох принципах. По-перше, це вільне володіння усною та письмовою англійською мовою. По-друге, навчання. Тисячі корейських студентів гризуть граніть науки у провідних американських університетах, таких як Гарвардський, Єльський, Колумбійський, Прінстонський та десятки інших навчальних закладів. Третій принцип – ретельне вивчення досвіду найкращих компаній у своїй галузі. Ніколи не забуду групу представників компанії «Samsung», які вивчали роботу заводів «Toyota», лише через те, що це був великий виробник. Інші два принципи – чітка та послідовна ділова етика та щире прагнення конкурувати з найкращими.

Як результат, «Hyundai» сьогодні кинув виклик компанії «Toyota», а «Samsung» – «Apple». За десять років вони подолали неймовірну відстань і можуть багато чому навчити українські компанії, які тільки-но починають свій шлях до створення попиту.

Чи може створення попиту стати фактором, що прискорить еволюцію української економіки?

Українські компанії мають кілька чинників, які можуть спрацювати на їхню користь. Зокрема, українцям притаманна орієнтованість на клієнта. Ця риса необхідна, щоб компанії могли поставити споживача на перше місце та наполегливо розвивати товари й послуги до такого рівня, коли вони дійсно вирішують основні проблеми клієнтів.

До 2008 року українські компанії не надто замислювалися про свого клієнта, про те, чого він насправді хоче. Проте сьогодні, коли деякі галузі констатують падіння ринку вдвічі, за якого їхні клієнти купують їхній продукт не раз на тиждень, як раніше, – а раз на два тижні, слід постійно задавати собі питання «Звідки з’явиться попит завтрашнього дня?» Адже можна нарікати на несправедливість свого становища, на нерівність умов на ринку, як це часто роблять малі компанії з обмеженими ресурсами, а можна подивитися у дзеркало. Можна постійно ставити собі запитання і шукати наступну карту проблемних точок споживача.

Не зважаючи на складне десятиліття для української економіки, деяким компаніям вдалося зробити поступ у побудові зрілих та ефективних організацій. Мова йде і про великі компанії з розробки програмного забезпечення, і про лідерів в аграрній сфері чи галузях важкої промисловості, енергетики або ж технологій. Сотні великих українських компаній досягли такого рівня розвитку, коли вони почуваються в силі відповісти на виклик створення нового попиту. Їхній найбільший капітал – талановите покоління управлінців та власників із сучасним світоглядом, знанням англійської, бажанням постійно вчитися, розвиватися та здатністю працювати із європейськими і американськими партнерами. Усі ці чинники в сукупності дозволяють досягнути майстерності у мистецтві творення попиту.

Попри позитивні результати, важливо не забувати, що лише та організація досягне успіху в мистецтві створення попиту, яка має найстрімкішу траєкторію вдосконалення, найшвидші темпи навчання та найсильніше бажання ставати кращими щодня.