День звільнення Широкиного: "сталінград" для російських окупантів

24 канал розповідає, чому село, від якого не залишилось каменя на камені, має таке важливе значення, а День його звільнення відзначається як пам'ятна дата.

Читайте також Окупанти готують диверсії на Донбасі, а на передовій помітили російських офіцерів

Ворота до Маріуполя

Широкине до українсько-російської війни було відоме як курортне селище під Маріуполем. Відстань у 20 з гаком кілометрів до райцентру та залізничного хабу робила Широкине популярним місцем відпочинку для мешканців Донбасу та невибагливих гостей з Росії, яких не можна було налякати радянського рівня сервісом та мінімальним рівнем послуг. Компенсувало все це тепле Азовське море, спокійна атмосфера та чудова українська природа. Навколо селища також було "натикано" чимало санаторіїв, знову ж таки, радянського зразку.

Втім, у 2014 році Широкине стало важливим не через море, черешню та медуз, а завдяки стратегічному значенню для людей війни. Західна частина селища – це висоти, які дозволяють не лише контролювати майже півмільйонний Маріуполь, але й бути плацдармом для наступу на Новоазовськ та встановлення контролю над всім узбережжям Азовського моря та кордоном з Росією.

До теми День визволення Маріуполя: як місто врятували від "руського миру"

Після фактично безкровного звільнення Маріуполя "Азовом" 13 червня 2014 року за селище Широкине розгорнулися жорстокі бої з залученням танків, важкої артилерії та чисельними жертвами серед військових та цивільного населення. Лінія фронту українсько-російської війни розділила курорт на дві частини.

Бої за Широкине

У липні – серпні 2014 року Росія ввела на українську територію повноцінну армію, яка замінила диверсійні групи та взяла під контроль банди "ополченців". Поразка українського війська під Іловайськом не дозволила розвинути успіх на Маріупольському напрямку й українські захисники були змушені перейти до оборони. Її тримали бійці полку "Азов".

Широкине після приходу "руського миру":

Опорним пунктом стала західна частина Широкиного. Там "азовці" влаштували міцну лінію оборони та перетворили курортне селище на "сталінград". Українці не дозволили росіянам захопити стратегічні висоти: окупантам не допомогли ані танки, ані артилерія. Ворог зазнав великих втрати – змушений був перейти до позиційних боїв та вдався до часткової блокади Маріуполя. Не поспішали переходити у наступ і українці, адже росіяни та їх проксі також часу на гаяли та облаштували у східній частині Широкиного свої опорні пункти, а на околицях населеного пункту розмістили танки та "арту".

За пів року важких боїв селище було фактично стерте з лиця землі, але при цьому там все ще залишалися цивільні – російські терористи використовували їх у якості "живого щита" й для провокацій путінських пропагандистів.

24 січня 2015 року російська маріонетка й так званий очільник так званої "ДНР" Олександр Захарченко оголосив про наступ на Маріуполь. В той же день вранці з позицій окупантів в районі Широкине – Комінтернове місто Маріуполь обстріляли російські "гради". У результаті злочину росіян загинула 31 цивільна особа.

В ці дні в районі Дебальцевого йшли важкі бої між українцями та російськими окупантами. Загарбники активно застосовували не лише артилерію, але й штурмову авіацію. Існувала ймовірність того, що росіяни спробують розвинути свій тактичний успіх, але на допомогу українським захисникам нарешті прийшли західні союзники.

12 лютого у Мінську були підписані так звані "другі мінські угоди", які серед іншого передбачали припинення активних бойових дій та демілітаризацію Широкиного.

Напередодні зустрічі Нормандської четвірки у Мінську українські військові почали наступальну операцію з метою звільнення Широкиного та зняття блокади з Маріуполя. Основною силою виступили бійці "Азову" та "Донбасу", а також вояки інших формувань Нацгвардії.

Зимові бої за Широкине – лютий 2015 року:

У ході наступу були відбиті захоплені терористами опорні пункти. Росіяни продовжували залишатись у східній частині селища й організовували нові й нові контратаки – дрібні селища навколо Широкиного та чисельні пансіонати постійно переходили з рук в руки. Також терористи контролювали позиції за 2 кілометри від селища й облаштували їх як позиції для важкої артилерії.

Попри "Мінськ-2" мир в районі Широкиного так і не настав. Моніторингова місія ОБСЄ постійно фіксувала обстріли й нові загострення на фронті, а ще вказувала на те, що в зоні воєнних дій залишаються цивільні.

Звільнення Широкиного

В середині червня 2015 року СММ ОБСЄ запевнила, що цивільні залишили Широкине. Далі настала черга бойовиків – вони вже не мали сил утримувати невигідні позиції та зазнавати постійних втрати.

3 липня 2015 року політичний лідер полку "Азов" нардеп Андрій Білецький повідомив, що російські окупанти залишили Широкине, а українці встановили повний контроль над селищем.

Ворог відійшов з Широкиного. Широкине – Україна. Це сталося не тому, що хтось підписав Мінськ-2,3,4, а тому, що з початку Азовського зимового наступу, ворог втратив вбитими, пораненими і полоненими в Широкиному більше ніж 800 бойовиків, про що свідчать дані радіоперехоплень, – заявив політик.

Окупанти називають інші цифри свої втрат – близько 80 осіб вбитими (ймовірно, правда десь посередині). Наразі встановлено, що серед загиблих – чимало громадян Росії, але більшість вбитих – обдурене "гарматне м'ясо" з числа зомбованого місцевого населення, що повірило в байки про фашистів-бендерівців. Встановлено, що в боях під Широкиним на боці "ДНР" воювали діти, що є військовим злочином.

На що війна перетворила курорт:

Білецький оприлюднив українські втрати – понад 60 вбитих і 200 поранених захисників. У боях за селище загинули 12 цивільних осіб і понад 20 було поранено.

За версією російських проксі, вони залишили свої позиції через бажання виконувати "Мінськ-2". Це, звісно, не так, адже терористи залишились на позиціях в околицях колишнього курорту.

Хроніка боїв за Широкіне:

Коли ж наприкінці липня 2015 року за наказом Генштабу "Азов" і "Донбас" залишили Широкине й були замінені на морпіхів, російські проксі спробували знову встановити контроль над стратегічним населеним пунктом, втім їх спроби були відбиті. Селище-привід стало частиною "демілітаризованої зони", але бої там тривали й надалі.

До теми Як українські військові відвоювали Широкине: хроніка подій

Наприкінці лютого 2016 року терористи вкотре залишили Широкине. За інформацією інсайдерів, це сталося у результаті фактичного дезертирства цілої частини – так званого "9 окремого мотострілецького полку" так званої "ДНР".

Ворог залишається в околицях Широкиного:

Наразі Широкине перебуває під контролем українських вояків, але ворог завжди поряд. Росіяни продовжують обстріли й українські захисники регулярно зазнають втрат. Востаннє – 1 липня 2021 року, коли в результаті обстрілу росіян поранення отримав український солдат.

За ці роки Широкине захищали бійці:

• 36-ї окремої бригади морської піхоти
• полку "Азов"
• батальйону "Донбас"
• 79-ої окремої десантно-штурмової бригади
• 59-тої окремої мотопіхотної бригади
• 80-тої окремої десантно-штурмової бригади
• 56-тої окремої мотопіхотної бригади
• Національної гвардії
• ДУК "Правий сектор"
• української добровольчої армії
• підрозділів МВС.

Завдяки ним були зірвано плани окупантів і місто Маріуполь живе мирним життям.