Дніпропетровщина — не слабке місце

Принаймні показово розставання Порошенка і Коломойського виглядало дипломатично і врівноважено. Як складуться стосунки двох найвпливовіших людей в країні, буде видно згодом. Так само як і те, що очікує на Дніпропетровську область.

Минулого року, коли тільки команда Ігоря Коломойського прийшла до влади у Дніпропетровську, область ще не встигли розхитати проросійськими поглядами. Хоча при владі там і після втечі Януковича, залишалися регіонали та комуністи.

Проросійська влада завуальовано (не рахуючи Царьова, бо він все говорив прямим текстом) згадувала про вісім областей так званої "Новоросії", фінансувала "тітушок", які відловлювали людей за українські погляди та всіляко підтримувала курс "на Росію". Проте, новий губернатор швидко придушив ці прояви. І дав усім зрозуміти, що завжди неоднорідний у своїх політичних вподобаннях регіон можна опанувати і перетворити на центр України (не лише географічно). Але чи це заслуга особисто Коломойського?

Протести "до" Коломойського

Коли по всій Україні організовувалися Майдани, Дніпропетровськ не був осторонь. Але бути патріотом у Львові значно простіше, ніж в Дніпрі. У Львові за українську позицію не вбивають і по голові арматурою отримати практично неможливо. А дніпропетровчани все це пережили минулої зими. Проте, не рівняючись на Донецьк, у Дніпропетровську не перестали виходити. Адже, люди знали, що стоїть на кону. Кажуть, що в Дніпропетровську не було штурмів ОДА на відміну від Донецька, Луганська, Харкова. В інших регіонах місцева влада виносила ключі від ОДА сепаратистам, за підтримки міліції і служби безпеки. А Дніпропетровськ був здатен придушити сепаратистські нахили зсередини (як Запоріжжя і Одеса).

Спочатку ми були тилом для Майдану в Києві, тепер ми тил для хлопців на передовій у Донецьку та Луганську. Ми пам’ятаємо, як без Коломойського тримали будівлю облдержадміністрації, захищали місто від триколорів, патрулювали вулиці вдень і вночі. Більшість людей, які пішли у добровольчі батальйони, йшли захищати свою землю, а не чийсь бізнес та чиїсь інтереси,
— говорить дніпропетровчанка, волонтер Ольга Ольховик.

Безсумнівно, і багато хто це визнає, – команда Ігора Коломойського вплинула на придушення дестабілізації у місті і регіоні. Їх внесок оцінюють і пересічні українці, і політики. Але, говорячи про "заміну коня на переправі", варто не забувати – однією з вимог Майдану було усунення від влади таких людей, як Коломойський. Те, що в країні війна і можливо дане рішення винесене не на часі – теж сумнівно. Адже, ніхто не знає точно, коли припиняться військові дії, які мають ознаки замороженого конфлікту. Але процес "очищення" не можна припиняти, ледь розпочавши.

Спроби "розкачування" ситуації

Після усунення Ігоря Коломойського з посади губернатора, його команда заявила, що у будь-якому разі не припинить своєї діяльності, спрямованої на захист України. І це було б логічним і правильним. Робити добрі, патріотичні справи потрібно незалежно від посад. Отже, якщо завдяки губернатору було налагоджено роботу з фронтом – поставка допомоги, зброї, бронемашин; організація роботи лікарень, моргів, цвинтарів; створення бази ДНК і проведення робіт з опізнанням загиблих, хіба ці вчинки мають припинитися після зміни посади?

Задля того, щоб звітувати про рік своєї роботи, команда Коломойського скликає у Дніпропетровську "Народне віче". Але мету зібрання ніхто не анонсує. Розповідати про хорошого Коломойського і поганого Порошенка немає сенсу. Адже це може сприяти "розкачуванню" ситуації у місті.

Також такий захід – майданчик для провокаторів. Будь-хто може скористатися масовістю заходу. А будь-яке протистояння з центральною владою, тим більше, у такому форматі, може призвести до сумних наслідків.

Те, що Коломойський стримував сепаратистів і не пускав їх у Дніпропетровську область, – це швидше медіакартинка. Насправді, стримували ті люди, які виходили і ставали живим ланцюгом, які стояли на місцевому Майдані, які воюють, волонтери, які нікуди не подінуться, у незалежності від присутності чи відсутності Коломойського. До того ж, люди вже побачили сутність "руского міра", те, що відбувається на Донбасі. Побачили, що там війна, руйнування, мародерство, вбивства. Є або немає Коломойського, але більшість в себе вдома такого не хочуть. Отже, будь-які спроби "розкачування" матимуть негативні наслідки. До того ж, вважаю, що силові структури "відпрацюють" місцевих сепаратистів. А якщо не зможуть – допоможемо,
– розповів Іван Маркевич, голова ГО "Народна воля Дніпра".

Створення так званого внутрішнього фронту, тим більше в такій тональності, у якій про це заявляє команда вже колишнього губернатора, однозначно не буде на користь Україні. Ситуація з Ігорем Коломойським скидається на початок "війни" між фінансово-політичними групами України.

Посада губернатора – це технічна посада. Грубо кажучи – це представник президента в області. І у даному випадку, на сьогодні, наша влада повинна складатися не з політиків, а виключно з тих, хто зможе забезпечити показники, хто не думатиме про вибори, а займатиметься реальними реформами. Таке саме повинно відбуватися і на місцях. У даному випадку громада як допомагала, так і допомагатиме,
– підкреслив Іван Маркевич.

Після Майдану і року війни, українці стали значно вимогливішими до тих, кого обирають. Українцям не потрібні люди зі списків "найбагатших", народ потребує тих, хто готовий жертвувати власними інтересами заради державних.

Якщо Ігор Коломойський і його команда справді керуються патріотичними намірами – вони не припинять робити свої добрі справи для Дніпропетровської області. Так само і для Запоріжжя та Одеси – як вони це робили. А зі сторони народу – мотор запущено у обличчях волонтерів, добровольців та лікарів.