Новозеландський газоаналізатор не допоможе Дніпру моніторити забрудненість повітря
Громадська екологічна організація Save Dnipro заявила про те, що в Дніпро з Нової Зеландії нарешті приїхав портативний газоаналізатор Aeroqual S500, який стане частиною мережі громадського моніторингу стану повітря в Дніпрі.
Про це повідомляє сайт "Інформатор Гроші".
Газоаналізатор був придбаний на зібрані городянами кошти, а вартість склала 112 874,4 грн.
"Інформатор Гроші" спробував розібратися, як використовується професійне обладнання, яке придбали на гроші платників податків, і чи врятує городян новозеландське диво.
На своїй сторінці в Facebook організація Save Dnipro розповіла, що в комплекті з основним приладом куплені сенсори NO2, SO2, O3 і H2S – останній призначений для вимірювання дрібнодисперсного пилу фракцій 2.5 і 10 мікрон. Це найбільш шкідливий пил, який при потраплянні в організм вже не виводиться.
В Україні не існує нормативів, які б регламентували його стан в повітрі, але європейські директиви говорять про те, що безпечної концентрації такого пилу не існує і в ідеалі треба прагнути до нуля. Взимку прилад використовувався в тестовому режимі – перевіряли стан повітря в торгових центрах Дніпра.
А зараз прилад вже на постійній основі прибув в Дніпро. Екологи-активісти обіцяють оперативно виїжджати з цим приладом за викликом громадян та реєструвати забруднення повітря. А ще Aeroqual використовують для валідації (в даному випадку повірки) економних датчиків вимірювання дрібнодисперсного пилу в повітрі, щоб переконатися, що вони працюють коректно.
Активісти планують зібрати цілу партію з кількох десятків домашніх датчиків і разом з учасниками форуму провести воркшопи з їх складання та настроювання.
Але найважливіше питання, що робити городянам, якщо прилад зафіксує забруднення? Йти до суду?
"Суд не прийме дані еко-активіста, який приїхав до вас за викликом з новозеландським приладом. Показання побутових приладів і громадського моніторингу українськими судами не визнаються в якості доказів. Вимірювання повітря, які визнають українські суди, можуть робити тільки 2 організації – Державна екологічна інспекція та Держпродспоживслужба.
Екологічна інспекція може проводити вимірювання повітря тільки на "трубі" – організованому джерелі викидів. Для цього є спеціальні методики, погоджені Постановами КМУ, і за ним можуть працювати тільки сертифіковані лабораторії. Другий важливий аспект моніторингу – це виміри санітарної зони підприємств або приміщень. Ці функції покладені були на СЕС, а зараз на Держпродспоживслужбу. Вона проводить вимірювання за скаргами і виступає позивачем в суді. Саме вона повинна здійснювати функцію контролю якості повітря в місті. А екологічна інспекція – на підприємстві. Важливо знати, що не можна довести, чиї ці викиди, якщо будинок знаходиться не в санітарній зоні конкретного підприємства, або факт впливу іншого підприємства і санітарні зони різних підприємств нашаровуються. Суд не прийме такі докази. Такі українські реалії", – пояснює автор статті.
"Але навіщо витрачати більше сотні тисяч гривень для того, щоб винайти вже винайдений велосипед?", – запитує автор.
"Наприклад, така мережа працює зараз в Івано-Франківську. Підлітки в минулому році розробили прототип станції моніторингу повітря. Заручившись підтримкою спонсорів, вони створили першу в Україні мережу онлайн-моніторингу стану повітря. Потім до команди приєднався дорослий волонтер, який допоміг автоматизувати і синхронізувати сервер, щоб він міг приймати і обробляти дані з великого числа станцій", – пишеться в статті.