"Реальна політика" і тривожна риторика Бориса Філатова

Почалось все з того, що Філатов призначив новим головою муніципальної міліції Андрія Ткаченка. І це призначення вже причина згадати його у нашій програмі. Тому що Андрій Ткаченко – колишній керівник дніпропетровського Беркуту. Саме він брав активну участь у розгоні Євромайдану.

Через місяць після розгону Євромайдану Ткаченко був третім у переліку беркутівців, винних у тому побитті. Через чотири роки він же очолив муніципальну поліцію Дніпра. Кар’єрний політ нормальний.

Сам факт такого призначення – це привід задавати питання. Одне питання, але багатогранне: "Якого в дідька біса відбувається?". Можливо, на це питання навіть є якась відповідь. Можливо, вона навіть прийнятна. Хоч і уявити її не вдається.

Читайте також: Чому рішення про блокування російських сайтів є суперечливим

Але Борис Альберкутович Філатов вищий цього. Ну дійсно, хіба мер – це та посада, на якій щось потрібно пояснювати?

Я не буду виправдовуватись. Ми живемо у важкий час, який вимагає професіоналів, Це реальна політика, а вона складніша кришталевих ілюзій та шмарклів у Facebook,
– коротко повідомив Філатов.

Ось про шмарклі і поговоримо. Адже риторика Філатова – усі його "тупі барани" та "посили в різні місця" у відповідь на нагадування про той самий Євромайдан – важливіша за саме призначення. І навдивовижу з ним гармонує. Позиція "йдіть подалі, дітлахи, ми тут реальну політику робимо" – якраз те, з чого Євромайдан і почався. А потім прийшов Беркут.

Більше того, зі слів "стуліть пельку, я тут головний і мені краще знати", які лунають від людей на виборних посадах, починаються режими. І скупі тези про "реальну політику" – це найгучніший сигнал про те, що політик втратив зв’язок із реальністю.

Втрата відчуття зворотного зв’язку – це сигнал навіть у випадку масової підтримки. А у ситуації, коли мер став мером тому, що за нього проголосували трохи більше людей – це діагноз.

Іронія в тому, що головним конкурентом Філатова був оппоблоківець Вілкул. І в першому турі, коли були ще якісь кандидати, голосів у Філатова з Вілкулом було порівну. У другому Філатов вирвався вперед на 15%, і ці 15% – це навряд чи палкі шанувальники. Соціологічно це виборці, які голосували не за Філатова, а проти Вілкула. Це виборці, які "та хто завгодно, аби старого Беркуту не було".

Читайте також: Якими ще способами депутати намагаються придушити нові правоохоронні органи

"Стьопа, повернись в теперішнє, ти вже не комендант революційного Жовтневого палацу", – пише Філатов у відповідь на прохання згадати Небесну сотню. В цьому теперішньому Філатов реальний пацан з реальною політикою. А ми всі – ніхто і бидло.

Це не просто теперішнє. Це ще й минуле. Така ось кепська часова петля.

Причому, як це відомо з фізики, зсередини системи не можна спостерігати за системою. Тобто навряд чи сам Філатов гадає, ким би він був за відсутності цих людей 3 роки тому. Тоді, якщо я правильно пригадую, Борис Альберкутович сидів дуже далеко від України, спостерігаючи як тодішні пацани з реальної політики потрохи дорізають його бізнес.

Нині ж він будує свою власну вертикаль.

Занадто довго в цьому місті правили клани. Якщо не впораюсь, проженіть мене через три роки копняками,
– ще одна цитата Бориса Альберкутовича.

Тут мабуть йдеться про "3 роки правили клани не Філатова". Але мова не про те. Муніципальна поліція, яку очолив екс-керівник дніпровського беркуту, це саме та структура, яка охороняє міські адміністративні об’єкти. Така собі мерська гвардія.

Читайте також: Як вбити систему ProZorro: інструкція від нардепа

І судячи і зі слів, і з дій, дніпровський міський голова вже зараз налаштований не на виборний процес, а на боротьбу – в сильніший копняк.