"Реальна політика" і тривожна риторика Бориса Філатова

Почалось все з того, що Філатов призначив новим головою муніципальної міліції Андрія Ткаченка. І це призначення вже причина згадати його у нашій програмі. Тому що Андрій Ткаченко – колишній керівник дніпропетровського Беркуту. Саме він брав активну участь у розгоні Євромайдану.

Через місяць після розгону Євромайдану Ткаченко був третім у переліку беркутівців, винних у тому побитті. Через чотири роки він же очолив муніципальну поліцію Дніпра. Кар’єрний політ нормальний.

Сам факт такого призначення – це привід задавати питання. Одне питання, але багатогранне: "Якого в дідька біса відбувається?". Можливо, на це питання навіть є якась відповідь. Можливо, вона навіть прийнятна. Хоч і уявити її не вдається.

Читайте також: Чому рішення про блокування російських сайтів є суперечливим

Але Борис Альберкутович Філатов вищий цього. Ну дійсно, хіба мер – це та посада, на якій щось потрібно пояснювати?

Я не буду виправдовуватись. Ми живемо у важкий час, який вимагає професіоналів, Це реальна політика, а вона складніша кришталевих ілюзій та шмарклів у Facebook– коротко повідомив Філатов.

Ось про шмарклі і поговоримо. Адже риторика Філатова – усі його "тупі барани" та "посили в різні місця" у відповідь на нагадування про той самий Євромайдан – важливіша за саме призначення. І навдивовижу з ним гармонує. Позиція "йдіть подалі, дітлахи, ми тут реальну політику робимо" – якраз те, з чого Євромайдан і почався. А потім прийшов Беркут.

Більше того, зі слів "стуліть пельку, я тут головний і мені краще знати", які лунають від людей на виборних посадах, починаються режими. І скупі тези про "реальну політику" – це найгучніший сигнал про те, що політик втратив зв’язок із реальністю.

Втрата відчуття зворотного зв’язку – це сигнал навіть у випадку масової підтримки. А у ситуації, коли мер став мером тому, що за нього проголосували трохи більше людей – це діагноз.

Іронія в тому, що головним конкурентом Філатова був оппоблоківець Вілкул. І в першому турі, коли були ще якісь кандидати, голосів у Філатова з Вілкулом було порівну. У другому Філатов вирвався вперед на 15%, і ці 15% – це навряд чи палкі шанувальники. Соціологічно це виборці, які голосували не за Філатова, а проти Вілкула. Це виборці, які "та хто завгодно, аби старого Беркуту не було".

Читайте також: Якими ще способами депутати намагаються придушити нові правоохоронні органи

"Стьопа, повернись в теперішнє, ти вже не комендант революційного Жовтневого палацу", – пише Філатов у відповідь на прохання згадати Небесну сотню. В цьому теперішньому Філатов реальний пацан з реальною політикою. А ми всі – ніхто і бидло.

Це не просто теперішнє. Це ще й минуле. Така ось кепська часова петля.

Причому, як це відомо з фізики, зсередини системи не можна спостерігати за системою. Тобто навряд чи сам Філатов гадає, ким би він був за відсутності цих людей 3 роки тому. Тоді, якщо я правильно пригадую, Борис Альберкутович сидів дуже далеко від України, спостерігаючи як тодішні пацани з реальної політики потрохи дорізають його бізнес.

Нині ж він будує свою власну вертикаль.

Занадто довго в цьому місті правили клани. Якщо не впораюсь, проженіть мене через три роки копняками– ще одна цитата Бориса Альберкутовича.

Тут мабуть йдеться про "3 роки правили клани не Філатова". Але мова не про те. Муніципальна поліція, яку очолив екс-керівник дніпровського беркуту, це саме та структура, яка охороняє міські адміністративні об’єкти. Така собі мерська гвардія.

Читайте також: Як вбити систему ProZorro: інструкція від нардепа

І судячи і зі слів, і з дій, дніпровський міський голова вже зараз налаштований не на виборний процес, а на боротьбу – в сильніший копняк.