Згадати Все: Природа і люди
Радянська влада не рахувалася ні з людьми, ні з місцями, де вони жили. Для, мовляв, благородної мети підвищення родючості ламали долі не сотень тисяч, а мільйонів людей. І наслідки цього "господарювання" українці відчувають і досі.
За часів Запорізької Січі Дніпро був легендарною річкою, а зараз – це просто каскад водосховищ.
Згадати Все: Життя на пенсії – читайте у попередньому випуску
Для чого змінювати те, що так добре укладено природою? Як розповідає голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко, самі плани перетворення природи притаманні тим політичним устроям, де домінує думка однієї людини або групи. Там відсутність демократії і поваги до прав людей, а також відсутність поваги до прав природи.
Хоча коли це все лише починалося – ніхто й не думав про такі масштаби змін. Перше водосховище на Дніпрі звели ще у кінці 1920-х років. Мета його була запустити в роботу гідроелектростанцію і шляхом затоплення порогів на ріці розвивати судноплавство. У ті ще доколгоспні роки держава мусила платити селянам за землю під водосховище як компенсацію.
Дніпровське водосховище
Але після Другої світової війни апетити влади розігралися не на жарт. Наступне Каховське водосховище мало стати найбільшим у світі. І його місія – засушливий український степ мережею каналів перетворити у родючі землі.
Читайте також: Згадати Все: Алкоголізація, або Як спивали людей у Союзі
Реалізація задуманого відбувалася під особистим контролем Сталіна. Він цю програму вважав боротьбою з неурожайністю, про що свідчать плакати тих часів.
За будівництвом водосховищ стояв Сталін
Разом зі зведенням водосховища поля стали захищати спеціально висадженими лісосмугами по периметру. У той час, коли південь країни активно зволожували, на заході зайнялися іншою меліорацією – осушенням.
На західній Україні були перезволожені території. Зокрема, це були болота, але їх почали осушувати. Тому, витрачаючи шалені кошти на роботу механізмів, вони знищували природню стійкість цих територій. І зараз ми бачимо наслідки – висушення цієї території, знищення лісових масивів,
– наголосила Тетяна Тимочко.
Після запуску Каховського водосховища раптом виявилося, що інженери трохи прорахувалися. І хоча сільське господарство у степових зонах справді ожило із запуском північнокримського каналу, води знову стало бракувати. Довелося будувати ще одне водосховище – теж гігантське – Канівське.
Так зараз виглядає Канівське водосховище
Науковці досі губляться у підрахунках. Але ті приблизні числа масштабності трагедії справді вражають.
На сьогодні відомо, що було переселено тільки з сіл Вишгородського району понад 50 тисяч людей, а загалом йдеться про 3 мільйони переселенців. Було знищено понад 2500 сіл і 153 містечка. Дуже велика трагедія,
– відповів науковець Максим Стріха.
Звісно, новинам про примусове виселення ніхто із селян не був радий. Вони ледь пережили Другу світову, а тут знову втрата рідної хати. Проте особливих протестів, як під час будівництва останнього водосховища на Дніпрі, вже не було. Більшість селян було переселено у найближчі незатоплені села на дніпровських кручах. Штучна українська атлантида залишила по собі хіба легенди.
Переселення людей у Дніпрі
У пізні радянські часи теж почали усвідомлювати катастрофічність того рішення для екології. І, на жаль, шляху для вирішення цієї проблеми поки не існує. Дно водосховищ давно вкрите шаром мулу і те, що осіло на дно краще не ворушити.
Там радіоактивні мули, важкі метали та хімічні речовини. Будь-які порухи води призведуть до підняття цих мулів і рознесення по повітрю радіоактивної маси оцих токсичних речовин,
– додала голова Всеукраїнської екологічної ліги.
Більше про будівництво століття, яке тепер стало проблемою тисячоліття – дивіться у відео.