Згадати Все: Алкоголізація, або Як спивали людей у Союзі

Хто пив і де пили?

У радянському союзі були лише дві справді масові розваги – книги і алкоголь. І якщо споживання літератури вимагало хоч якихось інтелектуальних зусиль, то щоб випити, особливого розуму не треба було. Перехилити чарку зранку? Та запросто. Для багатьох це було щоденною нормою і це був так званий "побутовий алкоголізм". "Вживаєш щодень алкоголь і не вважаєш це якимсь криміналом. Це є частиною роботи, а не частиною способу життя", – пояснив сценарист та письменник Андрій Кокотюха.

Читайте також: Згадати Все: Вторинна зайнятість

Спиртова промисловість була найбільш прибутковою галуззю радянської економіки, і пили в Союзі справді масово. "Люди перебували під певним гнітом. Вони легко "сідали" на пляшку, вона була доступною. І легко спивалися", – зазначив режисер, актор та літератор Олександр Денисенко. До слова, легко спивалися не лише люди робочих професій. Алкоголю було байдуже, хто людина – вчений чи шахтар. "Пили всі – і люди з вищою освітою, і професори, академіки, і творча еліта, і низи – слюсарі, тимчасово безробітні. Пили всі прошарки населення", – наголосив Кокотюха.

Були і актори постійно напідпитку. Я з ними часто знімався. Були режисери, які багато випивали. Були члени знімальної групи, весь час "вквашені". Розпивали прямо під час роботи і на це заплющували очі– пригадав Денисенко.

У Союзі алкоголь був настільки цінним товаром, що фактично став паралельною валютою. "Не було ніде такої країни і нема досі, де б алкоголь називали "жидкая валюта", – додав Кокотюха. До того ж, без пляшки не вирішувалось жодне серйозне питання. Для такого роду хабара навіть була своя окрема назва – "могорич". Письменник Юрій Винничук поділився спогадом: "Мені треба було опалення провести. Діставати труби, діставати батареї тощо. Ясна річ, я брав горілку чи коньяк і йшов домовлятися".

Але просто вручити людині пакет із пляшкою коньяку чи "Столичної" – таке нікуди не годилось. "Алкохабар" передбачав, так би мовити, розширену процедуру. Як сказав Кокотюха, принесений алкоголь треба було зразу ж спільно і розпити, інакше оплата послуги вважалася неповною. І зазвичай однією пляшкою не обмежувалося. Часто вантажникам, підсобним робітникам у магазині платили саме алкоголем: бо навіщо все ускладнювати, якщо ці гроші усе одно витратять на пляшку.

Коли хтось стояв біля гастронома з пляшкою і тримав два пальці біля грудей, це означало, що йому бракує ще двох. Або з одним пальцем – значить, бракує третього. Це була класична цифра для товариства. Бо вдвох можна занудитися, а втрьох завжди розмова набагато легше лаштується– пояснив Винничук.