Донька досі запитує, чи будуть по нас стріляти і бомбити, – Мар'яна про евакуацію зі Слов'янська

Історію Мар'яни ми записали у рамках проєкту СВОЇ на сайті 24 каналу. Говорили в одному з львівських притулків для переселенців, організаторам якого жінка була дуже вдячна.

До теми Коли "відкрилась" Буча, зрозуміла – від Росії можна чекати всього, – Зореслава про втечу з Києва

Стрес уже давно став фоновим, опанувати себе допомагають заспокійливі. Попри все, Мар'яна вірить, що зможе знову повернутись додому у Слов'янськ, як і тоді у 2014-му. 

СВОЇ. Історії тих, хто поїхав, аби повернутись

Мар'яна з донькою виїхали зі Слов'янська, який росіяни намагались взяти у "котел": дивіться відео

Виїзд зі Слов'янська евакуаційним поїздом

Жінка з тривогою пригадує початок війни, перші вибухи і страх в очах доньки. Питання про евакуацію постало чи не відразу. Однак у місті залишались, поки це було терпимо.  

Я працюю у департаменті освіти. Нам наказали усім евакуюватись, оскільки наше місто в оточені. Там і досі тривають важкі бойові дії, 
– виважено розповіла про початок евакуації зі Слов'янська Мар'яна. 

Згодом, за словами жінки, такі ж рекомендації надав голова ОВА та мер міста. Подібні заклики прозвучали й від вищого керівництва держави.

Про можливий "котел" почали говорити усі. Укрзалізниця запустила евакуаційні поїзди з Краматорська, аби люди змогли виїхати. Тож Мар'яна наважилась вивезти з міста доньку та маму.   

Відлуння бомб і "колихання" будинків: Мар'яна пригадує останні дні в оточеному місті

Дорога була важкою, але не такою важкою, як перебування в місті під звуки вибухів і "колихання" будинків. 

Так, дорога важка. Але краще в дорозі – в місті страшно було залишатись. Літаки літати постійно – літають, літають, залякують. Вибухи чути дуже, такі гучні – зі сторони Ізюму. Було дуже страшно, донечка боялась, плакала постійно. Ми ночували в підвалі, але було все одно страшно, двері "ходуном ходили від звуків вибухів",  
– розповіла Мар'яна. 

Останньою каплею терпіння стала ракета просто над домом Мар'яни, жахливо-пронизуючий свист якої сім'я запам'ятає назавжди. Ворожа ракета летіла уже після відбою повітряної тривоги, коли Мар'яна з донькою вийшли зі сховища.  

Емоція страху: будучи вагітною Мар'яна уже виїжджала зі Слов'янська

"Це дуже страшно", – саме ці слова ми почули від Мар'яни за час розмови з десяток разів. Страх – одна з найсильніших емоцій, які здатна відчувати людина. Реакція на страх у нас у всіх різна. Хтось намагається вдавати, що усе під контролем, хтось закривається від світу втративши довіру до нього. У когось страх викликає почуття ненависті, а когось змушує боротись.  

Наша співрозмовниця однозначно обрала останній варіант – боротьбу. Боротьбу за життя і свободу. Не лише свою, а й донечки. 

Це дуже страшно, донька в мене й до початку повномасштабного вторгнення боялась багатьох речей. Можливо, вплинуло те, що коли почалась війна, у 2014 році, я була вагітна. Мій страх передався їй. Тоді довелось виїжджати народжувати у Харків, тому що у Слов'янську теж були бойові дії,
– додала Мар'яна. 

8 років тому Мар'яна таки народила донечку на підконтрольній Україні території, а у Слов'янськ повернулась вже після звільнення міста від окупантів – 4 липня. Після паузи Мар'яна усміхнулась і сказала, що і зараз хоче повернутись, якщо місто звільнять. 

Легка посмішка відгукнулась у нас вірою. Вірою не лише в перемогу, а й у щасливе майбутнє українців. 

Тримаємось на заспокійливих і вірі: донька досі у стресі

Ми хотіли поговорити і з донькою Мар'яни, але дівчинка захворіла. Важкі умови в дорозі та ослаблений організм внаслідок стресу дали про себе чути. Психологічно, за словами Мар'яни, донька досі не змогла отямитись: реагує на гучні звуки та боїться можливих ракетних обстрілів. 

Донька все одно боїться, якщо чує якийсь гучний звук, запитує: "Тут не будуть стріляти? Тут не будуть бомбити?". Ми на заспокійливих трохи себе тримаємо. Бо й новини з нашого міста дуже погані, а там залишились рідні та знайомі – хвилюємось,
– додала Мар'яна. 

Жінка розповіла, що знайомі та рідні хотіли б виїхати, та не мають можливості.  

Якщо Слов'янськ буде Україна, повернемось додому: Мар'яна про плани на майбутнє

Поки у Слов'янську буде небезпечно, сім'я планує залишатись у Львові чи області. А як тільки з'явиться можливість повернутись у Слов'янськ, повернуться додому.  

Не знаю, як у нас в місті все буде далі, чи буде можливість повернутись, чи ні. Якщо Слов'янськ буде Україна, то повернемось працювати на свої місця. Будемо відбудовувати знищене. Хочемо надіятись, що нічого страшного там не відбудеться,
– зазначила Мар'яна. 

Далі Мар'яна розповіла, що чи не єдиною її мрією є закінчення війни і щоб світ не знав, що таке війна. 

"Це вже я себе так в руках тримаю, але й плачу по декілька разів на день. Сподіваюсь, що такого ніде не буде у світі, як оце ми переживаємо", – з розпачем додала жінка.

Світ не повинен закривати очі на війну в Україні. Жахіття, біль та розпач не можуть оминути цивілізований світ. Нічим невиправдана війна та вбивства, зруйновані міста та душі. Біль за дім та тваринний страх за дітей – кожна наша емоція важлива, за кожну з них Росія повинна відповідати.

СВОЇ. Історії тих, хто поїхав, аби повернутись.
Над проєктом працюють: Анастасія Зазуляк, Наталя Боднар, Анастасія Лукашевська, Валентина Поліщук, Костянтин Габрійчук, Юрій Герасимов.