"Довга розмова розчарованих чоловіків": що хотіли, але не сказали Путін та Макрон
Відбулася "довга розмова двох розчарованих один в одному чоловіків". Під час зустрічі Еммануель Макрон та Володимир Путін сказали не все, що хотіли.
Цитата, з якої я почала, не моя, а російської служби BBC. Вона саме так схарактеризувала зустріч Путіна та Макрона. Зустріч і справді була довгою.
Зверніть увагу Танці з бубнами, – ексглава МЗС про пошук компромісів з Росією
Про зустріч жартують у соцмережах
Вони сиділи на великій відстані один навпроти одного цілих 5 годин. Звісно, соцмережі не могли на це не зреагувати. Вони відразу "вибухнули" жартами, що, може, якби вони сіли трохи ближче один до одного, то розмова не була б настільки довга і вони б з першого разу один одного прекрасно чули.
Переговори Макрона і Путіна очима користувачів соцмереж: дивіться відео
На цьому жарти закінчуються. Якщо подивитись ще на кілька світлин, з інших зустрічей і урочистостей Путіна, то можна зловити себе на думці: "Це ж як треба боятися заразитись коронавірусом і померти, щоб тримати людей аж на такій дистанції від своєї "світлості".
Так виглядає страх. Коли людина сама боїться захворіти і померти, але не боїться посилати десятки й десятки тисяч, щоб вони вбивали самі та гинули заради задоволення його фантазій. Але те, що чекає на нього – значно страшніше, ніж смерть. Від ангела гніву Божого – не сховатися за "дистанцією".
Путін "косить" під божевільного
Однак я хочу розповісти не про смерть Путіна, на жаль, а про те, що він ще може наробити за життя. Кажуть, що прогнози – річ невдячна, але я таки спробую.
Адже як би нас не намагалися переконати у тому, що Путін – божевільний, я вам скажу, що це далеко не так. Бо між "косити" під божевільного і бути божевільним дуже суттєва різниця.
Адже хіба міг божевільний, програвши у всіх фронтах (невдалі ультиматуми НАТО і США), приймати у себе президента Франції і говорити з ним не про російські військові маневри біля наших кордонів, не про навчання у Білорусі (яке відбувається біля наших кордонів), і навіть не про окупований Крим та Донбас,
Глава Кремля говорив про те, що Україна нібито щось йому "повинна". У цьому випадку вона "повинна" виконати мінські домовленості.
Путін вважає, що Україна щось йому "повинна" / Фото Getty Images
Путін хоче вдруге зіграти партію
Мовиться про ті самі мінські домовленості, у яких минули всі терміни і які ми підписували в умовах чергової військової ескалації зі сторони Росії і дебальцівського котла.
Тепер Путін, пам'ятаючи, як раніше все гарно для нього склалось, хоче зіграти цю партію вдруге.
Тільки тепер цей котел Росія створює, беручи в кільце всю Україну, чим знову примушує нас йти пунктами того самого "Мінська". Адже тільки так може бути мир у Європі, а коли буде мир в Україні?
Варто прочитати Макрон озвучив Путіну пропозиції, які не узгодив із партнерами по НАТО, – ЗМІ
Адже мінські домовленості цього точно не гарантують. Саме у цьому головна проблема. Адже ми говоримо: "Рухаймося "Мінськом", виводьте військовий контингент. Ми організуємо вибори, дамо особливий статус тощо".
Однак Кремль каже: "Ні, давайте відразу особливий статус, вибори вже потім колись. Ми, можливо, виведемо своїх, хоча кого ж виводити, якщо "их там нет". Тому ідіть і розмовляйте з представниками бойовиків".
Чому Росія так наполягає
Росія так наполягає на тому "Мінську", адже там мовиться про "звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей".
Переводжу на нормальну мову – тобто ті, хто там в ізоляції та інших катівнях знущавсяз наших хлопців, зможуть вільно ходити нашою землею. Приїжджати, наприклад, на парад до Києва і гуляти вулицями Львова, бо переслідувати їх ми не маємо права. Чому? Бо так хоче Росія.
Росія наполягає на "Мінську" / Фото Getty Images
"Створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад з метою підтримання громадського порядку в окремих районах Донецької та Луганської областей", – мовиться там.
Вони, як ви розумієте, є і зараз. Це далеко не та народна міліція, яку хотіла б бачити у себе будь-яка європейська країна. Однак вони у разі чого мають стати в один ряд з нашими поліцейськими і вимагати до себе поваги.
Так силові структури Чечні, наприклад, діють на території Росії, погрожуючи кожному, хто їм не подобається, відрубати руки або вивезти в ліс. Саме цей досвід залагодження конфліктів з усієї сили хоче нав'язати нам Росія.
"Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені", – також мовиться в домовленостях.
Читайте також Загрожує руйнацією мирного процесу, – Кремль про заяву Блінкена щодо "Мінська"
Тобто у них з'являється дипломатичний імунітет. Вони стають не просто недоторкані, а недоторкані із зірочкою. Пригадаймо, хто зараз керує процесами на тих територіях.
Відповідно вони ж собі самі і суддів там призначатимуть. Прощай судова реформа. Для Путіна це все, звісно, велика перемога. Що отримуємо ми? Безлад і беззаконня допомогти подолати, яке нам прийде хто? Знову ж таки, Росія.
Сказав, але краще змовчав би
"Подобається, не подобається, терпи, моя красуне", – сказав Путін на пресконференції з Макроном, маючи на увазі Україну. Сказав, але краще б промовчав. Бо якщо ось це і є ваша "присловутая" мова демократія, то we don't understand you.
Водночас Путіна, здається, прекрасно розуміє Макрон. Адже після Росії він зі своїм геніальним планом деескалації, узгодженим з Росією, мов на крилах прилетів до України.
Його зустріли, провели на перемовини до президента, підписали двосторонні умови і контракти, але відразу попередили, що миру на російських умовах в Україні не буде. Адже мир на російських умовах – це капітуляція.
Зеленський відповів Путіну на "терпи, моя красавица": дивіться відео
Безумовно, ми всі з цікавістю чекаємо на ті сигнали, які привіз пан Макрон з Москви. Однак я вже неодноразово говорив, що ми відкриті до діалогу, ми налаштовані конструктивно, чекаємо дипломатичного рішення, але ми не перетнемо свої "червоні лінії" і ніхто не зможе змусити нас їх перетнути.
Поки ми очікуємо, що "чарівність Путіна" у Макрона закінчиться так само швидко як свого часу у Джо Байдена, повернусь до того, з чого починала – до "довгої розмови двох розчарованих один в одному чоловіків".
Вони дуже хотіли переконати нас у тому, що це була надзвичайно важлива для України зустріч, а, як виявилось у підсумку, була вона не більш і не менш важлива, як і інші зустрічі останніх кількох місяців.
До теми Він приїхав з думками, а не з пропозиціями, – Кулеба про візит Макрона
Для нас важливо, що поки дипломати говорять – гармати мовчать. Поки вони мовчать, ми маємо шанс поповнити склади, але не гречкою та сіллю, а боєприпасами, щоб у разі чого дати ворогу таку відповідь, на яку він напрошується вже давно.