"Головна задача – не зупиняти роботу", — інтерв'ю з очільником Державного агентства відновлення

Як було створене агентство

Ви фактично створили новітню інституцію, яка зветься Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. В чому суть його роботи? І чому ви вважаєте, що воно важливе?

По-перше, ми не створювали її з нуля – ми обʼєднали дві інституції та команди. В нас був Укравтодор, він працює по всій країні й всюди має представництва. І був Укрінфрапроєкт, який створювали для підготовки до Євро-2012 – вони будували стадіони, електропідстанції, аеропорти.

Читайте також Українцям почали виплачувати компенсації за житло: як стати в чергу

Чому їх обʼєднали? Коли почалася широкомасштабна війна, ми всі робили непритаманні нам речі. Перші місяці два-три ми були комунікаційним хабом, який приймав запити від ринку, від будь-якого (із серпня 2021 року Мустафа Найєм був заступником міністра розвитку громад, територій та інфраструктури – ред.). Я за цей час, мабуть, познайомився з більшою кількістю людей, ніж за всі попередні роки.

При тому, що ви – публічна особа.

Ми спілкувалися з усім ринком, від перевізників зерна до митників. Я вже не кажу про локальні проблеми з очищенням доріг, мостів, які були деокуповані. А ще були прокурори, яким потрібні були рефрижератори для трупів…

Я вважаю, що точкою відліку для створення агентства були обстріли енергетичної інфраструктури, які почалися 10 жовтня 2022 року. До того ми захищали набагато менші підстанції для Укрзалізниці – на той момент ми дуже швидко убезпечили 90 об'єктів по всій країні. Й тут величезна подяка нашим підрядникам – вони зробили дуже багато речей, за які досі ми не розплатились, як держава.

Багато з них були з приватного сектору?

Це майже все був приватний сектор. І так виникла ідея створити агентство вже на базі Укравтодору. Чому саме так? Бо в нього в кожному обласному центрі є офіс на 30-50-60 людей, які реально мають багато років досвіду спілкування з місцевою владою. Об'єднавши цю структуру і структуру, яка займалася Євро-2012, ми отримали Агентство з відновлення.

А коли день його народження?

Грудень 22-го здається, кінець 20-х чисел, якщо пам'ятаю правильно.

Взаємодія з бізнесом та владою

З цього моменту створення агенції ви можете назвати якісь віхи й етапи, коли роль інституції змінювалася? З ким у структурі української влади вона взаємодіє найбільше?

Агенцію створили під час війни, і функції в неї були очікувані. Головна задача – не зупиняти роботу. Тож ми визначили перелік проєктів, які мали продовжуватися за всяку ціну. Тому в нас не було повного обнулення колективу й нормативних актів. Ми переходили поступово, поетапно.

Якщо подивитися Положення про Агентство відновлення, то воно унікальне, бо дає дуже широкий мандат на будь-які роботи, пов'язані з функцією замовника будівництва.

Положення намагалися не конкретизувати, не обмежувати?

Ми в команді жартуємо, що єдине, чого ми не можемо за законом робити – це будувати атомні електростанції, бо там треба якісь ліцензії й дозволи. Агентство – це універсальний інструмент уряду для реалізації всього, що стосується будівництва, відновлення, реконструкції або ремонту в будь-якій сфері, в будь-якому регіоні.

Наприклад, після підриву Каховської ГЕС уряд дав завдання – знайти альтернативні джерела постачання води. В першу чергу, йдеться про Дніпропетровську область. Це найбільш індустріалізований регіон в країні, який має величезний вплив на наше ВВП.

Ніхто не розумів, що робити, ми зібрали команду фахівців – старожилів і новачків, запитали, які взагалі є думки. Така ми вийшли на те, що з Карачунівського водосховища можна було постачати воду. Знайшли підрядників, уряд дозволив нам робити деякі речі без дозволів, наприклад, без виділення землі. Ми просто поклали маршрут і почали будівництво без жодних документів.

Отже, зараз ми будуємо водогін загальною довжиною 144 км. Це майже 350 км труб, 16 підстанцій, 54 помпи, й він буде збудований за 4 місяці. Для порівняння, раніше 5 км (!) водогону в нас раніше будували за 8 місяців, рік, півтора.

Взаємодія і баланс гілок влади в Україні – це питання болюче. Ви якісь ризики на собі відчували від того, що різні гілки влади можуть не взаємодіяти чи баланс влади не дотримується? З ким ви в цій системі найбільше взаємодієте взагалі?

Агентство – центральний орган виконавчої влади. Але ми найбільше співпрацюємо з місцевими органами самоврядування. Чому? Тому що ми – не власники шкіл, дитячих садочків, будинків. Ці обʼєкти на балансі або органів місцевого самоврядування, або комунальних підприємств. Коли починаєш такий проєкт, то левова частина комунікації відбувається з ними.

На жаль чи на щастя, не всі центральні органи влади мають чи то розкіш, чи то трагедію мати справу з місцевими дрібними проблемами й вирішувати їх. Це для центральної виконавчої влади досить цікава історія, і я вважаю, це круто.

А що ви зараз робите для відбудови й відновлення, який основний фокус?

Левова частина запитів на відбудову – це житло, бо 40-45% усіх пошкоджених об'єктів – то житлові об'єкти. Це найбільше, на чому ми зосереджені. Але це ще й найважча історія. Чому? Річ у тім, що у садочків, шків або адмінбудівель є чітко визначений власник. І цей власник зазвичай контролюється державою. А коли це приватна оселя, будинок або ОСББ, ти маєш отримати від них дозвіл, передачу прав замовника. І цей замовник має тобі погодити технічне завдання.

Це страшне. Я живу в ОСББ і чудово вас розумію.

А тепер уявіть собі, що це ОСББ, в якому частина людей померла, частина – виїхала. Є багато ситуацій, коли людина живе у квартирі, а там – чотири власники, й ось ці бюрократичні моменти узгодити неймовірно важко.

А поїдьте в будь-яке село навіть у Київській області, повірте, немає – виділених земельних ділянок, немає документів. А тут влучила ракета, держава приходить і каже, ми хочемо відбудувати, давайте документи. А які документи? Я дуже співчуваю всім органам місцевого самоврядування, які цим займаються.

Вплив війни на діяльність агентства

А як ви думаєте, що буде після війни? Перемогли супостата, починаємо відновлення, вже нема активних бойових дій. Як зміниться роль агенції?

Будь-яка роль має бути наповнена двома речами: експертизою, досвідом і інституційною спроможністю. Я щиро вважаю, що на цю мить Агентство є найбільш експертною і найбільш спроможною інституцією в країні у сфері відновлення.

Я вважаю, що агентство має бути спроможне робити як проєкти національного масштабу, наприклад, водогін або енергетика, яку треба захистити по всій країні. І в нього також має бути можливість бути надійним партнером для тих регіонів, які найбільше постраждають.

Є в суспільстві колосальний запит на відбудову, але з акцентом на прозорості процесів. Громадяни мають право на певні сумніви, бо частина процесів ухвалення рішень не зрозумілі. Що треба, щоб робота агентства була ефективною і прозорою? Чи вона уже така є?

Я не знаю, чи вже є – це не мені оцінювати. Коли мені кажуть про такі речі, я відповідаю, що ми всі маємо друзів, партнерів, родину. І головне, на чому базуються ці стосунки, – це довіра. Ви ж не виписуєте на папірці критерії цієї довіри. Вона або є, або немає. А з іншого боку, вона чимось диктується.

До довіри призводить тільки одне: це щира відкритість. І що важливо, відкритість – це інструмент контролю. Як-от ми зробили з “Прозорро”, коли всі бачать усе. Коли інформація повністю відкрита, всі всередині поводяться по-іншому.

Можливо, я скажу крамольну річ, але неможливо в жодній інституції національного масштабу проконтролювати геть усіх людей. Це нереально. Якщо якийсь чиновник вам скаже, що у нас не буде корупції – не вірте йому.

Наприклад, коли в особистих стосунках ти кажеш людині, що ось це й це мені не подобається, то очікуєш на щиру й пряму реакцію. Коли суспільство, правоохоронні органи або журналісти кажуть, що он там на тендері ціни завищені, то важливо відреагувати на це. І ми публічно реагуємо, проводимо службове розслідування чи просто перевірку й відповідаємо.

Чим займається інституція

З точки зору пересічного громадянина, можете пояснити, як агентство і його робота впливає безпосередньо на українців, які, можливо, взагалі не розуміють, про що ми тут говоримо?

В нашій зоні відповідальність зараз є кілька речей. По-перше, захист головної розподільчої мережі Укренерго. По-друге, за півтора року було зруйновано 346 мостів, 148 з них ми відновили. Це фізично скорочує логістику іноді в десятки разів. По-третє, наша зона відповідальності – це водогін в Дніпропетровській області.

Щодо доріг. Я нічого про них не знав до державної служби. Зараз я можу сказати одне: дорога – це одна з найважливіших інфраструктурних ланок в Україні. Це базис всього. Так, є питання прозорості, й це треба вирішувати.

Поділюся своїм болем, коли кажуть “гроші не на дороги, а на війну”. Це правильна теза. Але коли мій брат отримав поранення на війні, його везли з травмпункту в Краматорську до Дніпра – доїхали за 2 години. А раніше це було 4-6 годин. Це була дуже погана дорога і її відновили якраз перед війною. Те, що її відбудували, врятувало йому життя. Він би не протягнув 6 годин.

Другий пункт. За останні півтора року 70% вантажів у нас їдуть дорогами. Порти закриті, авіасполучення немає. Всі медикаменти їдуть дорогами. Два роки поспіль в країні немає державного фонду на відновлення доріг, два роки. Ми вбиваємо зараз всі дороги. Подивіться, будь ласка, трасу М-06 чи М-05, яка йде на Одесу.

Я мовчу про східні дороги. То шпитальні дороги, дороги оборонного значення. Ми їх ремонтуємо – їх обстрілюють, а ми все одно ремонтуємо. І це реальний вплив на тисячі людей, які там працюють. Дуже багато людей загинули. Але ж ніхто не думав, а як так відбулось, що під час війни жоден вантаж не зупинився, правда?

До того ж по цих дорогах їдуть не просто машини – це важка техніка, яка руйнує дороги дуже швидко. Підрядники минулого року в борг виходили працювати й робили ці дороги. Цього теж ніхто не згадує.

І давайте трошки помріємо. Уявімо майбутнє: ми почали процес переговорів про членство в Європейському Союзі, я в це свято вірю, ми рухаємося туди, інституції перебудовуються. Яке майбутнє вашої інституції у Європейському Союзі?

Я думаю, це буде дуже крута історія. Гадаю, в мирному житті дуже багато речей нам буде даватися набагато простіше. Я б хотів, щоб Агентство було не просто центральним органом виконавчої влади, а, можливо, фінансовою установою, яка б залучала гроші на великі інфраструктурні проєкти. Ну й сама реалізовувала їх. Мені здається, було б круто.

Автор: Олег Рибачук, голова Центру спільних дій.