Відмова від російського газу: чи готова німецька промисловість до змін, – Financial Times

Газова залежність Німеччини

Ще з літа німецький бізнес намагається пристосуватись до зникнення російського газу. Відтак підприємства заощаджують енергію, скорочують виробництво та переходять на нафту. Дехто навіть подумує про релокацію бізнесу у країни з дешевою енергією. Це ставить під питання майбутнє німецької промисловості – і загалом німецької бізнес-моделі, яка довго ґрунтувалася на дешевому російському газі.

Читайте також Не "Газпромом" єдиним: Молдова закуповуватиме газ із двох джерел

Констанца Штельценмюллер, директорка Центру США та Європи при Інституті Брукінгса, вважає, що Німеччина – це класичний приклад західної держави, яка зробила стратегічну ставку на глобалізацію, а нині страждає від наслідків.

В обороні та безпеці вона залежить від США, у розвитку експорту – від Китаю, в енергетиці – від Росії. Вона опинилась у болісній залежності від союзників та противників,
– зазначає Штельценмюллер.

Показовий приклад підприємства у Людвігсхафені

Оскільки Німеччина тривалий час була залежна від російського блакитного палива, то зіскочити з газової голки Кремля без наслідків для промисловості не вийшло. Так, наприклад, у Людвігсхафені розташоване найбільше хімічне підприємство світу, де керівництво повідомило про скорочення персоналу у зв'язку з нестачею палива та втратою головного постачальника – Росії.

• Спершу у BASF відреагувала на зростання цін закриттям заводу з виробництва аміаку та скороченням випуску ацетилену – двох найважливіших компонентів, які використовуються для виготовлення різних продуктів.
• Однак вже у жовтні компанія зрозуміла, що підвищення вартості енергії настільки підірвало конкурентоспроможність ЄС, що їй доведеться трансформувати весь бізнес.
• Відтак гендиректор BASF Мартін Брудермюллер оголосив, що швидко й назавжди скоротить робочі місця на заводах у Європі. Більшість скорочень буде проведено на підприємстві в Людвігсхафені.

Довідка. Людвігсхафені – комплекс, що належить компанії BASF. Його розмір з невелике місто, має найбільшу в Європі станцію очищення стічних вод, власну лікарню та пожежну частину. Природний газ, своєю чергою, те, завдяки чому підприємство функціонує. Його використовують як паливо для електростанцій і як сировину для хімічного виробництва.

Найпоказовішим прикладом правоти Штельценмюллер можна вважати підприємство у Людвігсхафені, де компанія потрапила в залежність від російського трубопровідного газу, а її експорт дедалі більше завʼязаний на Китай, на який нині припадає 12 мільярдів євро її виторгу. Також BASF будує хімічний комплекс вартістю 10 мільярдів у Гуандуні на північному сході Китаю.

Багато хто вважає, що це частина плану щодо закриття комплексу в Людвігсхафені та перенесення всього виробництва в КНР. До слова у BASF це заперечують, але разом з тим закликають німців поставитися до себе "самокритичніше".

Німецькій бізнес-моделі потрібні зміни

Міністр фінансів країни Крістіан Лінднер в інтерв'ю Financial Times зауважує, що німецька бізнес-модель має змінитись. 

Вона базувалася на низьких цінах на енергоносії. На розмаїтті кваліфікованої робочої сили. На ринках, відкритих для високотехнологічної продукції Німеччини. Але ця модель більше не працює,
– розповідає голова Мінфіну. 

Варто також зауважити, що попри заклики до змін, німецький бізнес також отримує й державну допомогу у боротьбі з газовою залежністю та подорожчанням енергії. Так у вересні канцлер Олаф Шольц оголосив про створення "щита" в обсязі 200 мільярдів євро для помʼякшення наслідків подорожчання енергії. 

Однак попри заклик до змін, німецький уряд налаштований не так вже й песимістично. Міністр економіки Роберт Хабек заявив, що ті, хто вважає, "що ми дозволимо Німеччині як промисловій державі зазнати краху, не бере до уваги винахідливості німецьких промисловців та рішучості німецького уряду".

Його оптимізм поділяють деякі економісти. Професор міжнародної економіки Дюссельдорфського університету Генріха Гейне Єнс Зюдекум вказує, що боротьба зі зростанням цін на газ, яку веде уряд, усунула ризик деіндустріалізації.

Зюдекум також підкреслює сильні сторони німецької промисловості: розвинені ланцюжки створення вартості, високу продуктивність праці та якість продукції.

Ці переваги накопичувалися десятиліттями й не зникнуть за один день,
– резюмує він. 

Зверніть увагу! Згідно з державною статистикою, за листопад виробництво в енергомістких галузях, на які припадає 23% робочих місць у німецькій промисловості, скоротилося з початку року на 10%. Найбільше постраждали металургія, виробництво скла, кераміки, паперу й текстилю.

Майбутнє німецької промисловості 

Попри високу ціну енергетики, деякі підприємці сподіваються, що нинішня криза може стати таким самим поштовхом до реформ, як високе безробіття та стагнація початку 2000-х. Але для цього доведеться багато зробити.

Міністри, керівники компаній та економісти сходяться на думці, що майбутнє німецької промисловості залежить ще й від того, як швидко вона зможе знайти нові джерела постачання енергоносіїв.

Німеччина вже шукає альтернативу російським енергоносіям

• Німеччина будує термінали для імпорту ЗПГ, повертає до роботи законсервовані вугільні електростанції та продовжує термін служби ядерних реакторів.
• Впроваджує вітряну та сонячну енергетики. До 2030 року країна планує отримувати 80% електроенергії з відновлюваних джерел.

Попри те, що країна докладає чималих зусиль, аби позбутись енергозалежності, у BASF переймаються, що реалізація вище згаданих планів йде надто повільно.

Поки ми вводили в середньому лише 6,5 гігавата і встановлюємо менш як одну турбіну на день,
– ділиться керівник акселератора BASF Net Zero Accelerator Ларс Кіссау.

Щоб досягти мети до 2030 року, Німеччині доведеться вводити в дію 30 гігаватів потужності щорічно та монтувати по шість вітряних турбін на день.