Приватизація шахт як остаточне знищення вугільної галузі

Рішення уряду про приватизацію шахти "Бужанська" не має нічого спільного із реформою вугільної галузі і тим паче спробою залучити інвестора. На жаль, ми маємо справу не лише із подальшим переділом уже існуючих сфер впливу, а й з намаганням вивести з-під контролю держави не найгірші вугільні підприємства. Хоча і шахта "Бужанська" не є великою, але забезпечує видобуток 75% вугілля державним підприємством "Волиньвугілля". У 2015 році шахта видобула 123,1 тисяч тонн вугілля, в січні-червні 2016 року - 74,2 тис. т.

Боротьба за шахту "Бужанська" розпочалася іще за екс-міністра енергетики Володимира Демчишина. Нинішній міністр Ігор Насалик лише доводить справу до кінця. Точніше цим займається його представник Володимир Шайтан, який добре знає об’єкти "Львіввугілля" та "Волиньвугілля".

Можна очікувати, що шахта "Бужанська" буде продана за символічні кошти. Адже вже зараз уряд песимістично вказує на те, що шахта третій рік є збитковою і за 2015 рік прострочена кредиторська заборгованість склала 84 млн грн, а з держбюджету на часткове покриття витрат із собівартості товарної вугільної продукції було виділено 34 млн грн. Схоже, що уряд навіть готовий і безкоштовно віддати шахту у "добрі руки".

Закономірно, що приватизаційний "експеримент" вирішили розпочати із невеликих об’єктів. Адже міністр енергетики Насалик іще раніше озвучив наміри міністерства приватизувати більшу частину державних шахт:

Міністерство розробило програму, де пройде повна ліквідація 11-13 шахт, і ми спільно з британським Фондом адаптації дамо можливість працювати людям, де пройде ліквідація. Сім найрентабельніших шахт залишаться у власності держави, а всі інші ми віддамо на приватизацію.

В принципі, слова Насалика можна вважати офіційною програмою дій. Водночас, залишилось певне нерозуміння. Адже у 2015 році перший заступник міністра Демчишина Юрій Зюков стверджував, що під контролем держави знаходилось 35 шахт і з них 17 взагалі планували ліквідувати. Але стосовно точності і відповідальності, то вимагати цього від нинішнього міністерства та уряду, як зрештою і від попереднього, – даремна трата часу.

Рішення про приватизацію "вдало" співпало із скандальним провалом першої спроби розпочати продаж Одеського припортового заводу. Безумовно, що доля великого ОПЗ є більш цікавою, ніж доля невеликої шахти "Бужанська".

Продовження приватизації у вугільній галузі – це не що інше як остаточне знищення залишків державного видобутку вугілля. Дійсно приватизація може розглядатися як вихід із кризової ситуації для вугільних шахт. Але сьогодні ми маємо справу із тим, що наближені до влади бізнес-групи банально вишукують додаткові джерела отримання прибутків. За те, що колись критикували групу Януковича, сьогодні із фанатичною впертістю реалізовують як оточення колишнього прем’єра Яценюка, так і президента Порошенко.

До того ж як завжди свій "голос" у вугільному питанні подають МВФ, ЄБРР та Світовий банк, які тиснуть на кожен уряд з вимогою закрити нерентабельні шахти. Тим самим міжнародні кредитори штовхають Україну у залежність від імпортного вугілля, яка присутня вже сьогодні. Аби зрозуміти "хороша чи погана" це порада – закрити шахти – необхідно мати дієвий план розвитку всієї енергетики держави на період 2020-2040 рр. А такого плану, як зрозуміло, немає і не буде в найближчій перспективі. І, відповідно, якою мала би бути вугільна галузь – це також питання із сфери фантастики для уряду України.

У будь-якому випадку Україні буде вигідніше розвивати власний видобуток вугілля та організувати збут для теплових електростанцій. Інакше кажучи, робота шахт може забезпечуватиме хоча би якийсь економічно-соціальний розвиток. Ліквідація, приватизація, концесія чи інший вид роздержавлення шахт – це питання десятирічь та вливання мільярдних коштів. До того ж, закриття шахт обернеться для енергоринку лише додатковим зростом тарифів для споживачів. І уряд чи Міненерго сьогодні навіть не здатне прорахувати скільки коштів потрібно на такі цілі. А схожі проекти чи то з "британським фондом адаптації", чи то з іншими "фондами" – це дасть лише пару грантів на декілька мільйонів доларів чи євро, які тут таки на місці і розкрадуть.

Читайте також: Енергетика в Україні: польська вугільна "формула" як відволікаючий маневр