Які реформи влада має провести у 2017 році?

Учасниками виступили провідні фахівці: експерти, політологи, представники державних органів влади, законодавці.

Мені довелося бути головуючим на цьому заході, тому вирішив узагальнити основні тези виступаючих та їх ключові думки. Впевнений в тому, що потрібно не тільки критикувати, а і пропонувати, що треба робити.

За останні пару років було започатковано кілька реформ, наприклад реформа МВС – створення нової поліції.

Є певні реформи в сфері держслужби. На посади тепер проводяться відкриті конкурси. Ці конкурси ще не досконалі, але зміни вже започатковані. Також створено кілька антикорупційних структур. Отже, видимість реформ вже є і тепер потрібно, щоб вони обросли конкретним змістом.

Добре, що учасники заходу не тільки критикували, а і озвучували цікаві ідеї, як треба реформувати країну. Представляю короткий огляд найцікавіших виступів.

* * *

Голова Ради лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ зауважив, що в першу чергу, реформа – це завжди зміна поведінки.Таку зміну можна було спостерігати в реформі поліції, яка запам’яталася не своїм силовим функціоналом, а саме способом комунікації нових поліцейських з громадянами.

Говорячи про парламентську реформу, то вона можлива тільки після виборів. В парламент повинні повернутися дискусії та дебати. Зараз парламент не має ні часу, ні експертної складової для цих дискусій.

Ця проблема стосується і контрольної функції парламенту: контролю Уряду, контролю міністерств, звітності міністерств перед парламентом. Одним із завдань парламентської реформи – це надання певної системності в комунікації уряду і парламенту.

Через відсутність Рахункової палати виникають проблеми з державним бюджетом. Рахункова палата вже кілька років не формується і ускладнює контроль використання публічних фінансів.

Окрім того, потрібно сформувати критерії для формування законів і ввести експертизу законопроектів перед їх поданням до порядку денного. Це полегшить підхід до ухвалення раціональних рішень і ведення політики загалом.

* * *

Політолог і кандидат філософських наук Олександра РЕШМЕДІЛОВА вважає, що корупція – це всепроникаюча складова не лише політикуму, але й взагалі держави і метастази цієї проблеми вже розійшлися по всьому тілу. Чи можливо побороти корупцію і як з нею взагалі боротися? Ми вже бачимо, що були створені кілька антикорупційних органів з прекрасними вивісками, набрали цілі штати людей, наскільки вони ефективно працюють – питання риторичне.

Я впевнена вони працюють слабко, хоча могли би бути ефективнішими.

Їх діяльність не треба припиняти, але її треба контролювати, тому що самі по собі вони мало на що здатні. Суспільство має вимагати від них результату. А от електронне декларування – це хороша база даних, щоб можна було контролювати чиновників.

Далі всепроникаюча корупція на регіональному рівні. Для прикладу, голова Київської облради приймає подарунки квартирами в новобудовах. І таке явище стало звичним для суспільства. Чиновник приймає в подарунок дорогі квартири за ціною велосипеда, при цьому не декларує дорогі автомобілі. Скільки вже створено громадських організацій, які борються з корупцією, але досі суттєвого результату немає. Напевно, тому що суспільство не має важелів впливу. І громадський сектор в боротьбі з корупцією явно не допрацьовує.

Повинна бути розроблена дорожня карта у боротьбі з корупцією.

* * *

Директор Агентства соціальних комунікацій Сергій БЕЛАШКО заявив під час круглого столу:

Я не розумію цих моментів НАБУ, НАЗК та інші. Я прекрасно пам'ятаю, як працювала Рахункова палата під керівництвом Валентина Симоненка. Вона справлялась зі своїми обов'язками, і були серйозні конфлікти з тим же президентом Кучмою, з іншими. А зараз не зрозуміло, чим займається Рахункова палата, що вони там рахують.

Друге таке відомство, яке знову таки незаслужено забули – це Антимонопольний комітет. І ще одне забуте відомство, яке протистояло корупції, – це Фонд державного майна України.

Головне, де повинні відбутися зміни, так це реформа цінностей. А то так виглядає, що якісь реформатори роблять якісь реформи, а в суспільстві немає консенсусу щодо напрямків цих реформ.

* * *

Олена БРОНИЦЬКА, політичний експерт:

На жаль, у нас питанням боротьби з корупцією переймається лише товариство політичних експертів та громадськість, а не, наприклад, прокурори, які приділяють увагу нікому не потрібним прес-конференціям в робочий час. Там вони виголошують заздалегідь заготовлені заяви про гучні справи корупціонерів. Так було при попередній владі, так відбувається сьогодні. Звичайно, це вигідно для ймовірного піару та показової роботи для громадськості, але моя порада полягає в тому, що краще б на сьогоднішній день прокурори більш приділили увагу низам, де також бурхливо розгулялась корупція, де багатьма використовується службове положення. А вже після цього можна хапатися за справи Януковича, Онищенка та подібних.

Щодо помітних реформ, то, передусім, можна відмітити хоч і повільне, але дієве реформування МВС, а саме створення Національної поліції, до якої у громадськості значно більша довіра, аніж була до міліції.

Також варто відзначити відкриття сервісних центів у містах України, які проводять швидке оформлення таких документів як посвідчення водія, реєстрації та перереєстрації авто тощо. Ця рефора дуже важлива в першу чергу для громадян, які за мить можуть без будь-яких черг та труднощів отримати дані послуги центру.

* * *

Виконавчий директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан БОРТНИК заявив, що ключовою точкою, яка заважає досягненню соціальних змін є – криза легітимності. За даними соціальних досліджень – понад 80% громадян мають критичне ставлення до усіх органів влади. Більш того, політичне поле вкрай сегментоване. Якщо криза легітимності не буде вирішена, то будь-які зміни, які будуть пропонуватися владою, не будуть реалізовуватися.

На фоні погіршення техногенного стану в країні, появи сурогатного алкоголю, збільшення рівня злочинності постає питання про відновлення контролюючих органів за найбільш небезпечними соціальними галузями. На думку експерта, це також є одним із ключових завдань держави.

* * *

За словами народного депутата попередніх скликань, голови Патріотичої партії України Миколи ГАБЕРА в країні, на жаль, відбувається узурпація влади. Президент України, який за Конституцією має чітко виписані представницькі функції Гаранта, втручається у роботу ВР, впливає на Уряд і влазить туди, де його повноваження закінчуються, а це і є – узурпація влади.

* * *

Завідувач відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН УКраїни, кандидат історичних наук Сергій ТОЛСТОВ заявив:

Реформа – це зміна системи управління. Вона можлива тільки за умови конкуренції політичних сил. Зараз обіцяного альтернативного шляху, з боку політичних партій немає, чи, принаймні, він не представлений суспільству. Абсолютно не згоден з тим, що будь-яка реформа обов’язково повинна мати позитивні соціальні наслідки. Тому що таке явище має позитивно-регресивні наслідки, тобто, десь втрачається, а десь додається.

* * *

Директор Української асоціації постачальників торговельних мереж, депутат Київської обласної ради Олексій ДОРОШЕНКО заявив, що часу для нових реформ немає. Можливе тільки продовження вже розпочатих реформ. Необхідне реформування економічної сфери. В Верховній Раді тільки частина законопроектів відноситься до сфери економіки.

Пріоритетом наших відносин з ЄС має бути зовнішня торгівля. Держава повинна взяти на себе стимулюючу функцію по виходу на зовнішню арену нашого бізнесу. Треба створювати торгові представництва в інших країнах.

* * *

Кирило МОЛЧАНОВ, політолог

Всіх цікавить процес реформ, а не результат. З самого початку була обрана тактика показових реформ, як приклад якоїсь роботи на благо суспільства, щоб, таким чином, влада не втрачала рівень довіри з боку громадян.

Ми бачимо, що на проект "вітрина" закінчилися гроші. Якщо США раніше допомагала Україні з реформою поліції, то зараз зі зміною керівництва Білого дому, коштів, які раніше надходили, більше не буде.

Політика Уряду України в подальшому буде орієнтуватися на принцип: "Нам хоч би день вистояти, та ніч витримати". Гройсману треба якось пересидіти зиму, щоб навесні Парламент не показав йому критичний рівень недовіри.

Також в суспільстві присутній серйозний ментальний розрив між тим, що говорять експерти, та тим, чим займаються політики на практиці. Якщо "круглі столи" проводити поближче до Верховної Ради, то може експертів швидше побачать і почують.

* * *

У своєму виступі політолог, кандидат філософських наук Валентин ГЛАДКИХ зазначив, що велика проблема реформ в Україні в тому, що ми досі не визначились, в інтересах якого прошарку будуть проводитись ці реформи. І на чиїх плечах, і за чиї кошти будуть проводитись ці реформи? Поки що за 25 років всі реформи зводяться до фрази з російської казочки "битий небитого везе". При чому небитих стає ще більше, вони набувають дедалі більшої ваги і тягнути їх на своїх плечах стає дедалі складніше.

Тому всі ці заяви про людей мене взагалі мало цікавлять, бо я прихильник інституціалізму. І проблема в тому що ми після трьох років Революції гідності досі не створили систему добору. От ми всі говоримо: "треба щоб прийшли професіонали" – ні! Треба щоб з’явилася система, яка дозволить відрізняти професіоналів від непрофесіоналів.

Якщо ми хочемо провести реформи усвідомлено і цілеспрямовано нам треба зробити два кроки:

1. Створити систему політичного добору таким чином, щоб дозволити прийти до влади політичним силам, які будуть меншою мірою залежати від тих соціальних сил, які сьогодні зацікавленні у збереженні наявного стану речей.
2. Створити систему добирання чиновників на посаду (відповіді можна отримати у Конфуція, який ще 3000 років до нашої ери знав, як це робити).

А поки що ми в даному напрямку не рухаємося. І все це дає підстави говорити про те, що в цьому зіткненні політичних сил, які зацікавленні в змінах, і тих, які зацікавленні в збереженні стану речей, поки що перемагають ті сили, які хочуть консервувати ситуацію. Але треба змиритися, що зберігати цю ситуацію нереально. Вона не законсервовується.

ВИСНОВКИ
Отже, підсумовуючи цей короткий огляд, слід зазначити, що українські можновладці отримали багато корисного матеріалу для проведення реальних змін в країні. Сподіваюсь, що хоча б деякі з цих ідей і пропозицій будуть реалізовані на практиці.

Читайте також: Діти українських чиновників в політиці: як їх батькам уникнути скандалу