Українська енергетика-2016: не стабільність, а деградація

Занепад існуючих систем газо- та електропостачання приведе до неминучої, термінової та авральної модернізації енергосистеми за кредитні кошти. І це загрожує у майбутньому повною втратою права власності як на об’єкти інфраструктури (газотранспортна система, ТЕС, АЕС, ГЕС), так і на можливість отримувати прибутки від продажу газу та електроенергії.

На жаль, у 2016 році можна було спостерігати продовження хаотичних дій так званих реформаторів та імітації змін в енергетиці, які обмежуються підвищенням тарифів та непродуманою відмовою України від своїх існуючих можливостей транзитної держави. Курс в енергетиці, який обрали і далі підтверджують керівництво уряду та монополій ("Нафтогаз України", "Енергоатом", "Укренерго") лише прискорює деградацію енергосистеми держави.

1. 2016 рік відзначився бездумним та необґрунтованим підвищення тарифів на природний газ до 6879 грн за 1000 куб. м. Заяви "Нафтогазу" та уряду про ринковий метод встановлення ціни на газ, єдину ціну на газ для населення і промисловості уже в перший рік виявилися великою аферою та обманом населення. Імпортний газ зростає, а його вартість для населення не змінюється. Це означає подальше ручне регулювання тарифів на газ та нову корупцію при встановлені тарифів. Також показовим стало замовчування з боку уряду, НКРЕКП, "Нафтогазу" питання об’єктивності встановлення тарифу на газ на рівні 6879 грн.

2. У 2016 р. уряд продовжив реалізовувати започатковану злочинну схему субсидій і дотацій. Ніякого ринку тарифів на газ і тепло фактично не з’явилося. А держава і надалі оплачує більшу частку вартості тарифу для населення. Різниця у тому, що із 40 млрд. грн "субсидій" у 2016 р. – близько 33 млрд грн отримають теплокомуненерго, облгази та обленерго. І всі ці кошти транзитом проходять через "Нафтогаз". Фактично ми маємо справу із вдосконаленням та розширенням узаконеної сумнівної схеми вимивання коштів через бюджет.

3. У 2016 р. продовжується затяжне падіння економіки і це ще сильніше завдає удару по енергоринку країни. Промисловість скорочує споживання газу навіть більше, ніж прогнозувалось, – 9 млрд куб. м (20 млрд куб. м – 2013 р.). Споживання електроенергії промисловістю також далі падає – 48 млрд кВт-год (64 млрд кВт-год – 2013 р.).

4. У 2016 р. боротьба за вплив та контроль "Нафтогазу" лише посилилася. Зрештою, як і продовжувалася імітація поділу компанії. Формально Україна наблизилася до рішення про реформування-розділ "Нафтогазу". Але, на жаль, із виконання умов третього енергопакету це немає нічого спільного. З боку оточення президента Порошенка триває залаштункова боротьба за вплив на "Укргазвидобування" та "Укртрансгаз".

5. У 2016 р. "Нафтогаз України" активніше займався імітацією співпраці із ЄС, що вилилося у підписання меморандумів про зберігання газу в підземних сховищах України, будівництво інтерконекторів. При цьому у "Нафтогазі" не мають відповіді на питання "кому це потрібно?", оскільки ринок споживання газу в Україні катастрофічно знижується, а ГТС втрачає своє значення для ЄС.

6. У 2016 р. до свого логічного завершення підходить суд у Стокгольмі "Нафтогазу" і "Газпрому". І чим ближче до дати рішення, тим менш пафосними стають заяви "Нафтогазу", а з’явилися незрозумілі панікерські настрої про можливий зрив суду з боку "Газпрому", можливе рішення не на користь України. У будь-якому випадку за три роки суду "Нафтогаз" так і не спромігся публічно надати хоча би один факт контракту, який дає можливість "Нафтогазу" претендувати на позитивне рішення суду. Тим самим лінія поведінки "Нафтогазу" у 2017 році може привести до поразки, що буде коштувати Україні не менше 7-10 млрд дол.

7. Окремо варто сказати про "Укргазвидобування", яке повинно було готуватися до приватизації, але це рішення відклали. Нині компанія готується до малообгрунтованого збільшення видобутку газу при заявлених планах уряду взагалі скорочувати споживання газу. Проте, намагання оточення Порошенка контролювати цей державний актив, можливість освоювати майже щорічно 20 млрд грн для видобутку газу – це можна вважати достатньою підставою для боротьби.

8. У 2016 р. "Нафтогаз" продовжував переплачувати за купівлю реверсного газу в ЄС. "Нафтогаз" через два роки реверсних поставок, загнаний у кут, визнав ціну поставок на європейський газ вищими. І це лише офіційно – більше 25 дол. З усіма прихованими платежами, транспортом, відсотками за кредитами – переплата становить більше 45 дол. за кожну 1000 куб. м.

9. У 2016 р. Україна зазнала невдачі щодо намагання створити спільне підприємство з ЄС щодо транзиту газу. Політика "Нафтогазу", а точніше її відсутність, привела до поразки України на газовому ринку ЄС. Рішення Єврокомісії по газопроводу OPAL – лише це підтверджують, а швидкі темпи розвитку "Північного потоку-2" і "Турецького потоку" лише далі знецінюють українську ГТС. І сумно, і смішно бачити як керівник "Нафтогазу" Коболев сам визнає, що його діяльність за 3 роки привела до знецінення ГТС у 5 разів – із 30 млрд до 6 млрд дол.

10. У 2016 р. "Нафтогаз" став іще більше залежним від своїх "партнерів" у ЄС. Навіть настільки, що не здатен навіть погодити і закупити необхідні об’єми газу без залучення кредитів. Водночас, це можна назвати лише штучним підсадженням "Нафтогазу" на нову "кредитну голку".

11. У 2016 р. "Нафтогаз" умудрився довести до кризи ситуацію із китайською кредитною лінією на 3,6 млрд дол. Це стало наслідком бездіяльності та пропозиції малореалістичних проектів заміни газових котлів населення, будівництва ТЕС. Китай фактично заморозив можливість використання цих коштів. За аналогією із відомою народною приказкою можна сказати: рік, що минає, пройшов також під гаслом: "Дай "Нафтогазу" китайський кредит у руки – то він і його розіб’є".

12. У 2016 р. на фінішну пряму вийшов поступовий переділ ринку видобутку газу приватними компаніями. Свої позиції посили президент Порошенко та його оточення. Тривалі судові і прокурорські "розбірки" навколо активів колишнього президента Януковича (Burisma, компанії Олександра Онищенка, Едуарда Ставицкого), газових компаній Ахметова і Пінчука завершилося цілком передбачувано. Можна сказати, що "сліпий траст" по управлінню газовими активами уже доволі успішно функціонує. І, як кажуть в Одесі, "такі да", газовий бізнес і надалі залишається бізнесом президентів.

13. У 2016 р. продовжилося енергетичне ослаблення групи "Приват" та Ігоря Коломойського. "Приват" і далі втрачав оперативний контроль над "Укрнафтою" та зовсім виявився відрізаним від "Укртранснафти". В обох випадках інтереси Коломойського потіснив президент Порошенко. Можна сказати, що після націоналізації "Приватбанку" процес витіснення Коломойського з енергосектору буде посилюватися.

14. Нелегкі часи переживає і Дмитро Фірташ та Group DF. Фірташ заледве вирішив питання з Яценюком щодо боргів хімічних підприємств за газ. Але вже у цьому році на обрії з’явилися представники президента Порошенка із своїм баченням розвитку системи управління газовими мережами, що створює ризики для подальшого спокійного життя облгазів Фірташа.

15. Не краща ситуація в енергетичного бізнесу Рината Ахметова. Компанія ДТЕК фактично знаходиться у стані дефолту по виплаті майже 900 млн дол. Компанії вдалося провести реструктуризацію своїх боргів. Водночас компанію Ахметова звинуватили у домовленостях із оточенням президента Порошенка щодо можливого отримання вигоди від купівлі облігацій ДТЕК та підвищенням тарифів для ТЕС в інтересах кредиторів.

16. В цілому 2016 рік ознаменувався посиленням інтересів групи президента Порошенка в енергетичній галузі – це стосується впливу на "Центренерго", "Укрінтеренерго", "Укртранснафту", "Укрнафту", "Укртрансгаз". Фактично навколо державних компаній створюється пул політиків та бізнесменів близьких до Порошенка, які вже навіть серед іноземних консультантів отримали прізвиська "шоколадні директори" на кшталт "червоних директорів" на початку 90-х рр.

17. 2016 рік ознаменувався посиленням економічних контактів із неконтрольованими територіями Донбасу щодо поставок вугілля-антрацит. В принципі увесь рік зростає оборот торгівлі із так званими "ДНР" і "ЛНР". Ріст видобутку вугілля на неконтрольованих територіях місцями сягає удвічі як наприклад шахта "Комсомолець Донбасу" (ДТЕК). Найбільшими постачальниками дефіцитної марки вугілля залишаються ДТЕК і державна "Центренерго". Позиція влади та провладних структур за три роки змінилася від різко негативного ставлення до такої співпраці України і т. зв. "ДНР", "ЛНР" до лояльного визнання необхідності купувати вугілля.

18. У 2016 р. відбулася невдала спроба реформування існуючого дотаційного ринку вугілля України. Введення в дію формули "Роттердам+2, яка передбачає продаж вугілля шахтами по ціні імпортного вугілля за індексом API2 разом з вартістю доставки, не виправдало себе. Замість можливого перехідного варіанту до реального ринку вугілля така формула може перетворитися на чергову схему для учасників нинішнього українського ринку вугілля змішаного державно-приватного типу. Водночас, саме така формула теоретично могла дати державним шахтам кошти на модернізацію. Єдиним гарантованим ефектом стало те, що у формулі "Роттердам+" тепер розуміються як у футболі всі – від поета до тракториста.

19. У 2016 р. компанія Westinghouse, яка поставляє паливні збірки для "Енергоатома" на українські АЕС, розширила свою роботу і почала постачати паливо на Запорізьку АЕС. Водночас, контрактний режим використання палива залишається ризикованим, оскільки не виходить за рамки експериментування та тестування. Тому на даному етапі використання палива Westinghouse і далі несе ризики та непрогнозовані наслідки для обладнання АЕС.

20. У 2016 р. компанія "Енергоатом" визнала провал і невдачу із плану організувати та забезпечити маневрування блоками АЕС. Хоча технологічно блоки ВВЕР на АЕС не передбачені для такої технологічної експлуатації. На початку 2016 року уряд навіть погодив план маневрування АЕС та очікував офіційного початку таких дій до 31 грудня 2016 р. Але вже у вересні голова "Енергоатому" Недашковський визнав матеріальну та фінансову шкоду, яку завдали експериментальні режими маневрування АЕС протягом 2014-2016 рр.

21. У 2016 р. остаточно провалилася ідея приватизації "Одеського припортового заводу". Із поставленим завданням усі учасники вистави під назвою "приватизація ОПЗ" справилися на "відмінно". Зниження ціни продажу майже удвічі продемонструвало тактику влади, яка полягає у збереженні цього активу під контролем держави, що значить під контролем групи президента Порошенка. Раніше на ОПЗ "заробляла" група Яценюка.

22. У 2016 р. остаточно провалилася ідея глобальної енергоефективності, яка повинна була, на думку влада, реалізуватися за кошти самих громадян. Провал програм по типу "теплий дім" державних банків, кошти якої вичерпалися вже посеред 2016 року, – більш ніж показова історія.

Водночас, підвищення тарифів не дало комунальним організаціям та теплокомуненерго коштів для енергоефективності. Відповідно, уряд змінив стратегію та зайнявся створенням Фонду енергоефективності за рахунок інвесторів та іноземних кредитів. Проте, корупційність державної системи не дає достатньо підстав очікувати і від такого фонду ефективного результату.

Читайте також: Аварії теплокомуненерго: стрес-тест ЖКХ України