Як український шахтар зумів стати успішним бізнесменом ІТ-сфери
Гість нового випуску програми "Як я став"– президент та голова ради директорів хай-тек холдингу KM Core, засновник мережевого кластеру високих технологій, Євгеній Уткін.
Довідка: Євген Уткін одним з перших на території СРСР, а також і після його розвалу займався розвитком новітніх технологій.
Основні напрямки діяльності – це IT, мікроелектроніка, нанотехнології. Команда Уткіна "Квазар-Мікро" є справжніми піонерами хай-тек індустрії Східної Європи. Вони працюють на теренах України, Європейського Союзу, США, Канади та Ізраїлю.
До інвестиційного хай-тек холдингу KM Core входить багато різноманітних дочірніх компаній. Наприклад, De Novo – один із найбільших українських центрів обробки даних і постачальник хмарних послуг в Україні.
А також, КМ Labs – промислова науково-дослідна лабораторія, яка розробила нову технологію для промислового виробництва нанопорошків. І це далеко не весь список.
Дитинство та освіта
– Я росіянин і народився в Росії. Сім'я з Кубані, а я народився в Ростовській області. Мій дім був в 500 метрах від кордону. Там і похований мій батько, який працював на шахті. Я, зрештою, теж там колись працював. Мама завідувала аптекою. Просто в нас в родині було таке виховання – людина повинна бути ближче до землі. Бути простішим – тоді до тебе потягнуться люди.
– Я мріяв подорожувати, а стати хотів геофізиком. Але так склалось, що опанував професію, пов'язану з електронікою, тобто розробка мікросхем, процесорів і таке інше.
Інша професія
– Було таке російське місто – Зеленоград. Радянська силіконова долина, місто вчених. І я в нього закохався. А там аж 24 дослідних інститутів було, тому так воно якось склалося, з електронікою. Технології і тоді, і тим більше зараз, в XXI столітті, визначають життя нашого суспільства. Цікаво бути в центрі цього процесу.
– А в Київ приїхав, бо партія так вирішила. Тож так я й опинився в цьому чудовому місті, щоб піднімати місцеву електроніку.
Початок бізнесу
– Горбачов в 1990-их роках сказав "поїхали". От я і "поїхав". Дуже важливо бути відкритою людиною. Якщо людина закрита, то вона не бачить можливостей, не чує інших людей, не відчуває, що відбувається довкола. А я побачив цю можливість. Я вважаю, що мені пощастило.
Бо що таке "перебудова"? Це катаклізм, який торкнувся всіх наших республік, всіх людей, але в них з'явилась можливість не надіятись на "царя-батюшку", не на когось іншого, а самим себе створювати. Це була унікальна можливість десь приблизно до 1999 року робити свій бізнес.
Про гроші
– Гроші ніколи не були для мене стимулом. Гроші – це лише енергія, за допомогою якої ти можеш створити щось. Я вважаю, що якщо ти хочеш заробляти гроші, то ти ніколи їх не заробиш. В сенсі великі гроші. Потрібно робити справу. Якщо ти робиш справу, то гроші самі з'являтимуться.
Принципи роботи
– Є такий принцип: принцип високої планки. Тобто ти повинен думати, грубо кажучи, наперед. Якщо тобі, наприклад, потрібно розбити цеглу, то ти повинен концентруватися на її нижній, а не верхній частині. Планка завжди має бути високою. Мистецтво та бізнес мають спільну суть: планка має бути достатньо високо, але й ви маєте зуміти її досягти.
Про навчання
– Вчитись потрібно все життя. Бо це цікаво. Я часто чогось навчаюсь в людей, які займаються мистецтвом, найбільше ідей та натхнення черпаю в людях творчих.
Про роботу
– Підприємництво – великий ризик. Але я вважаю, що завжди потрібно бути попереду. І бути там, де менше конкуренції. Тому ми фактично перші почали випускати сучасні комп'ютери, коли ніхто цим ще не займався.
Я завжди тяжів до того, щоб не просто займатись комерцією, а придумувати щось, винаходити. Набирав талановитих людей, яких насправді повно в цій країні. Спершу ми робили програмне забезпечення, а далі пішли й більше проекти.
Про еміграцію
– Ну, я вірю, що 100% потрібно збирати валізи. Час від часу це необхідно. І їхати вчитись. Я це називаю "ефект машини часу", тобто є більш досконалі ринки як в Америці, Європі, Японії. Потрібно їхати до них по знання, а потім повертатися сюди з новими досвідом та ідеями.
Поради українським бізнесменам
Ні на кого не сподіватися. Перш за все і тільки на себе. Друге – вірити в себе і вірити в людство. Вірити в добро. Це проста порада. Просто якщо ти не віриш, якщо ти в негативі – в тебе нічого не вийде. Ну а третя – це пробувати. Не знаєш, як це працює – пробуй, все просто.