Якого роду слово "біль" і чому тут люди постійно помиляються
- Слово "біль" в українській мові належить до чоловічого роду, хоча часто помилково вживається як жіночий.
- Рід слова визначається не лише закінченням, а є словниковою нормою, що підтверджують словники та граматичні класифікації.
Поки випускники активно готуються до НМТ та повторюють правила українського правопису, ми теж можемо пригадати деякі цікаві. Зокрема, якого ж роду слово "біль" – чоловічого чи жіночого?
Про типову помилку, яку можна почути навіть у сучасних піснях – неправильний рід слова "біль", розповідаємо з посиланням на вчительку української мови Світлану Чернишову.
Дивіться також Ця пташка називається не "цапля": українською походження назви інше
Якого ж роду слов "біль"?
Це слово ми можемо казати і чути ледь не щодня, але розповідаючи часто чуємо та навіть самі припускаємося помилки. У чому причина, що у такому простому слові чимало українців припускаються грубої помилки.
Пригадайте цитати з двох відомих пісень:
"Ця біль мине!
Думки я словами відганяю,
Ця біль мине!" (Люблю тебе. Сергій Заболотний)
"Моя любов чорна біль
І гірка наче токсичний полин" (Дим. Время і Стєкло)
Помітили помилку? Йдеться про слово "біль", яке дуже часто помилково вважають і вживають як іменник жіночого роду: "сильна біль", "гостра біль".
Часта помилка у слові: дивіться відео
Слово "біль" належить до чоловічого роду, хоча його форма може збивати з пантелику, адже закінчується на м’який приголосний, як багато іменників жіночого роду. Проте в українській мові рід не визначається лише закінченням – він є словниковою нормою, яку потрібно запам’ятовувати. Це підтверджують словники та граматичні класифікації.
У "Словнику української мови" пояснюється: біль, (чоловічий рід) – "відчуття фізичного чи емоційного страждання".
Лінгвісти пояснюють: "біль" входить до м’якої групи чоловічого роду II відміни, бо має основу на м’який приголосний (-ль) і відмінюється як край – краю, учитель – учителя. Тому: біль – болю – болем – у болю тощо.
Правопис 2019 року не змінює роду цього слова – воно залишається чоловічого роду.
А щоб вам легше було запам'ятати врахуйте один момент – чимало хвороб в українській мові чоловічого роду – нежить, кір, біль, кашель.
Як запам'ятати рід слова "біль": дивіться відео
- Біль без язика, але каже, де болить (прислів’я).
- Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок).
- З болем у серці згадала Леся Українка долю України.
В українській мові вистачає безсуфіксальних іменників чоловічого м'якої групи другої відміни:
- праслов'янських: ву́гіль, день, джміль, коро́ль, край, о́кунь не факт, що безсуфіксальне, можливо, від *oko або *ak, але зараз не сприймається як суфікс, тать застаріле, хміль, я́тіль діалектне;
- пізнішого утворення: білль, водеві́ль, вухна́ль, кіль, кріль, курку́ль, паро́ль, цо́коль, чай.
Отже, норматив не залишає сумнівів: "біль" – це "він", а не "вона".
До речі! Узгодження з прикметниками та дієсловами – найпростіший спосіб перевірити себе:
якщо кажете "цей біль не минає", то й прикметник має бути чоловічого роду – сильний, тупий, хронічний.
Отже, слово "біль" – чоловічого роду, хоч інтуїтивно воно може здаватися жіночим через закінчення на м’який приголосний. Це приклад того, як історія слова та граматичні традиції визначають його рід, а не лише зовнішня форма. І правильне вживання цього слова – ознака мовної уважності та поваги до норми.