Як правильно назвати улюбленця – "собака" чи "пес": ось пояснення

Прагнемо вдосконалювати свою українську та розширювати словникові горизонти. В українській мові чимало слів, які можуть вносить плутанину з їх правильним використанням. У рубриці "Антисуржик. Говоримо правильно українською!" з'ясуємо походження та обставини вживання слів "собака" та "пес", пише Освіта 24.

Дивіться також Не "Доброго дня": як правильно привітатися українською

То як скажемо "пес" чи "собака"

Щодня на вулиці ми бачимо людей із собаками чи бродячих собак, а чи завжди правильно можемо назвати цю тварину – "собака" чи все ж таки "пес"?

Для початку з'ясуємо походження слів. Мовознавці вважають, що слово "собака" походить зі східних іранських мов, а "пес" – від латинського "худоба".

Хоча можна натрапити і на версію, що "пес" походить від праслов'янських слів – "плямистий" чи "рябий" (у російській мові "пёстрый").

І одне, й інше слова має кілька значень.

Слово "собака" в науці позначає рід ссавців родини псових (Canis) і об'єднує тварин з такими ознаками – звірі з добре розвиненими довгими кінцівками, пристосованими до швидкого бігу (кігті невтяжні). Вони переслідують здобич, часто утворюють сім'ї та зграї. Це 13 родів та 38 видів – це вовки, шакали, лисиці та єноти, також свійський собака. Це одна з найперших тварин, яку приручила людина.

Важливо! Слово "собака" в українській мові чоловічого роду. Ваш собака – дуже злий.

"Пес" у науці позначає родину псових Canidae. А також використовується для позначення самця собаки.

Собака – це загальна назва домашньої тварини, яка не вказує на стать. Це слово може використовуватися для позначення як самця, так і самки.

Тому, коли ми говоримо "у мене є собака", то просто позначаємо домашнього улюбленця без статі, а коли "у мене є пес", – то уже зрозуміло, що це самець. 

Слова "пес" та "сука" з'явилися дещо пізніше, і послуговуємося ми ними лише в розмовному мовленні, або ж у термінології (зоологія). Сука – самиця свійського собаки.

Тож для позначення тварини можемо послуговуватися обома словами – і "собака", і "пес".

Собаки – вірні домашні улюбленці / ілюстративне фото

І не тільки наукове значення

Прикро, але слова "собака", "пес" і "сука" у слов'янських мовах набули і лайливого значення. І часто використовується у літературі та народній творчості.

Про те, що образ собаки в українській мові набуває переважно негативного вторинного осмислення, свідчать такі мовні факти:

1. загальномовні порівняння: голодний як собака, злий (лихий) як собака, змерзнути як собака. У цих наведених порівняннях можна виділити систему інтенсивності ознаки чи дії: з собаками не піймати – "важко зловити когось"; ні за собаку пропасти / загинути – "задарма загинути"; хоч на хвіст лий собаці – "дуже несмачний", потрібний як собаці печена цибуля / другий хвіст / п`ята нога – "зовсім не потрібний"; не гавкай як собака / чого кавкаєш як собака  –  "не кричи / чому кричиш".
2. фразеологічні єдності з компонентом собака в нехорошому значенні: собаче життя, собача смерть, собачий холод.

Розуміння значень та відмінностей цих слів є ключовим моментом для правильного використання та збагачення культури мовлення.