"Спорити" чи "сперечатися": у чому різниця і як правильно

Іноді два схожі слова мають зовсім різний зміст. Саме так сталося з дієсловами "спорити" та "сперечатися", які нерідко плутають. Розповідаємо різницю з посиланням на "Горох".

"Спорити" чи "сперечатися" – як правильно українською?

Багато хто каже: "Не будемо спорити", "Вони довго спорили". Проте в українській літературній мові в таких випадках нормативно вживати інше слово – сперечатися. У чому ж різниця?

Сперечатися – означає обмінюватися суперечливими думками, відстоювати свою позицію в розмові чи дискусії та навіть не поступатися перед ким-, чим-небудь якимись якостями, властивостями; суперничати.

Вважається, що слово пішло з польської мови – sprzeczać się "сперечатися", sprzeczka "суперечка, спір".

Наприклад: 

• Не сперечайся через дрібниці.

• Ми довго сперечалися про книжки.

• Науковці сперечаються щодо цієї теорії.

А що ж означає "спорити"? У словниках це дієслово має зовсім інше значення: іти, здійснюватися успішно і швидко (про роботу, діяльність).

Наприклад:

• Робота спориться в умілих руках.

• Нехай вам щастить і все спориться.

• Праця спорилася, бо всі працювали злагоджено.

Саме тому вислів "не будемо спорити" є невдалим і його краще не вживати в діловому письмі.

Плутанина виникла через схожість з російським – "спорить" у значенні суперечки: "не спорь".

Зверніть увагу! В українській мові таких впливів-схожостей з російської чимало, наприклад прострочений / протермінований чи на протязі /протягом. Вони навіть зафіксовані у словниках радянської доби. Втім, сьогодні мовознавці звертають увагу на такі помилки і наголошують, що наша мова має свої відповідники.

Якщо ж ідеться про "спор" як парі, то українська мова має свої питомі відповідники: закластися, битися об заклад, піти на заклад.

Отже, запам'ятаймо:

• сперечатися – обмінюватися суперечливими думками;
• споритися – добре йти, удаватися;
• закластися, битися об заклад – укласти парі.

Маємо ще одне пояснення з Етимологічного словника. Слово "сперечатися", походить від праслов'янського "przec" – заперечувати. Воно збереглося у дуже близькому звучанні у багатьох слов'янських мовах. В українській теж – перечити: "не переч мені".

Пояснення походження слова з Етимологічного словника / Скриншот vifbs.in.ua

Нехай робота спориться, а думки, якщо вони різняться, – сперечаються, а не "спорять".