Через банкрутство Кремля: як Росія та Білорусь стали поживою для Китаю

За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, режим Лукашенка опинився у вкрай хиткому становищі, яке постійно погіршується. На проблеми, пов'язані з пануванням російських військ на території Білорусі та санкційним тиском з боку цивілізованих країн, накладаються ще й зовнішньоекономічні борги Мінська й вимоги Путіна вступати у війну проти України.

Дивіться також Як в Китаї насправді сприймають Лукашенка: Латушко назвав головний показник

Однак навіть попри поки що успішне ухиляння Лукашенка від безпосередньої участі армії Білорусі у війні проти України, сидіти у політичному шпагаті йому стає все важче. У першу чергу – через те, що його країна є банкрутом.

Росія може кинути напризволяще

• Лукашенко багато років будував свою державу у радянському стилі: віддаючи перевагу малюванню цифр про небувалий розвиток замість здобуття реальних досягнень.
• Крім того, Білорусь фактично виживала завдяки постійним кредитам з боку Росії, а також вдалому географічному розташуванню між двома світами. То ж завдяки транзиту товарів до Європи, нафтопереробному заводу, експорту добрив та практично нелімітованому доступу до казни Росії, режим диктатора й міг розповідати про перевиконання бюджетів та надмірний попит на білоруські трактори в усьому світі.
• Насправді ж економіка Білорусі поступово загнивала та ставала все більше залежною від Путіна та його зграї. Тим паче, що у певні критичні моменти міцний вусатий господарник вмикав режим Ердогана та починав власноруч керувати економікою, від чого краще аж ніяк не ставало. Можна хоч 10 разів наказати центральному банку закреслити зайвий нуль на купюрах, однак на реальну платоспроможність валюти це не вплине.

Після протестів та впровадження додаткових обмежень щодо режиму економіці Білорусі було взагалі вкрай погано. І, зрозуміло, вона почала залежати від Москви навіть не на 50%, а на всі 80%. То ж коли путінські війська почали використовувати свою союзну країну як плацдарм для агресії, Лукашенко остаточно опинився у прямій залежності від Кремля.

Оскільки Білорусь, де-факто, перебувала у стані дефолту, Росії довелося відтерміновувати її виплати по кредитах, а також вливати гроші в економіку країни, яка миттєво втратила останні зв'язки із Заходом та можливості хоч якось заробляти на заможних ринках. Здавалося б, відтермінувати повне підпорядкування Путіну, Лукашенко ніяк не зможе, однак хитрий кривавий диктатор зумів не відтягнути необхідність зробити стрибок віри у прірву. Водночас вплинути на економічне падіння він вже не здатен. Адже Росія так чи інакше тягне Білорусь за собою.

Увесь 2022 рік країна-посібник Росії виживала виключно за рахунок кредитування та залишків експорту у Європу. Втім, провали частково перекрили оборонні замовлення з Росії. Адже саме білоруські заводи почали на повну працювати для потреб агресора: модернізовували та розконсервовували техніку, а також займалися її відновленням. Фабрики ж при цьому перейшли на безперебійне шиття форми та спорядження. 

Тим не менше, вже на початку 2023 повстало величезне питання: як довго Москва взагалі зможе підтримувати свого найближчого союзника фінансово. Як виявилося, бункерний фюрер не здатен забезпечити навіть свою країну, а повноцінно дотувати ще й васальні режими стає для нього вкрай накладним.

То ж, цілком ймовірно, що вже найближчі пів року російський уряд буде вимушений вимагати від Мінська хоча б часткового повернення заборгованості. 

Треба лягти під Китай

Згідно з прогнозами білоруських урядовців, без рішучих вливань валюти в економіку Мінська інфляція вже наприкінці 2023 року може сягнути рекордної позначки у 50%. Це означатиме повний крах.

То ж зокрема із необхідністю послабити свою фінансову залежність від Путіна й був пов'язаний візит Лукашенка до Сі Цзіньпіна. Адже за певних умов врятувати Білорусь від неймовірної стагнації здатен лише Китай. Тим паче, вплив Пекіну на Путіна може ще й вберегти Білорусь від безпосередньої участі у вторгненні, а також кинути Лукашенку рятувальний круг для переорієнтації економіки на азійський ринок.

Саме тому псевдопрезидент відчайдушно намагається реалізувати свій план та лягти під КНР, бо Росія аж ніяк не виглядає для Білорусі як надійний партнер, а фактично – взагалі є баластом. Хоч Кремль у 2020-му і врятував Лукашенка від втрати влади, через 2 роки після цього він не просто втягнув Білорусь у найжорстокішу та найпровальнішу авантюру, але при цьому ще й відчайдушно намагається позбавити мінського диктатора будь-якої можливості для маневру.

Адже навіть попри те, що й сам Путін стає васалом Китаю, йому дуже б хотілося, щоб його найближчий союзник не міг перебігти до Сі та був намертво прив'язаний і залежний від Москви. Через це й ризик того, що Росія почне вимагати від Білорусі виплат по кредитах ще до можливого об'єднання Мінська з Пекіном, суттєво підвищується з кожним днем.

Китай остаточно знищив вологі мрії Путіна

Зрозуміло, що у цій грі у поглинання однією країною іншої грають зовсім не дві країни. Китайський диктатор уважно дивиться за тим, як Путін та Лукашенко сплелися у танку жаби з гадюкою, однак має на ці держави свої плани.

При цьому Росія вже давно позбулася шансів стати для КНР навіть молодшим партнером. Наразі єдиним питанням є лише наскільки глибоко Сі розповсюдить свій вплив на обидві країни та перетворить їх на джерела дешевих ресурсів.

Лідеру комуністичної партії нема ніякого сенсу офіційно брати під свій фізичний контроль східну частину Росії. Хоча б тому, що годувати пару мільйонів зайвих ротів, а також вливати хоч якісь кошти в економіку знищених путінським режимом регіонів Китаю абсолютно не вигідно. Особливо за умов, коли Путін без якогось опору і так здав своєму покровителю левову частку Сибіру та продовжить це робити й надалі.

До теми Лукашенко нарощує своє зовнішнє позиціювання: чим Китаю цікава Білорусь

За нинішніх геополітичних обставин саме Китай є головним вигодонабувачем від війни Росії з Україною, бо режим Сі отримав можливість вивчити здатності країн Заходу щодо виробництва зброї, тактики НАТО по протидії агресії, а також оцінити сили радянської та сучасної зброї Альянсу. Паралельно з цим Китай може буквально ґвалтувати Путіна низькими цінами на нафту, бо Кремлю не залишається нічого, крім як продавати енергоносії за будь-яку вартість тим, хто все ще готовий їх купувати.

Звісно, КНР аж ніяк не вигідно, щоб режим бункерного фюрера програв у цьому протистоянні. Хоча б тому, що це продемонструє всьому світу слабкість диктатури в порівнянні з демократією. Однак і повноцінно допомогти своєму підданцю Цзіньпін поки не наважується, адже у разі потрапляння Пекіну під санкції США та Європи орієнтована на Захід економіка Китаю дуже швидко захлинеться. Тим паче, що сама КНР переживає не дуже легкі часи внаслідок пандемії COVID-19 та загального призупинення економічного зростання.

При цьому Сі продовжує ескалювати ситуацію з обох боків. Однією рукою він постачає росіянам допомогу у вигляді нелетальних товарів подвійного призначення, а також надає бункерному фюреру політичну підтримку. У той же час китайський правитель призупиняє можливість придбання безпілотників росіянами на Aliexpress, схиляє Казахстан на свій бік та проводить прямі перемовини з Лукашенком. Чим остаточно ховає останні надії Путіна залишитись якимось вагомим геополітичним гравцем.

Лукашенко та Сі Цзіньпін / Фото EPA/LINTAO ZHANG

То ж Росія всього лише за рік повномасштабної війни змогла не просто стати парією серед цивілізованих країн, але й скотитися у нижню частину рейтингу азіатських середньоваговиків. І наразі бункерний може мати хіба що обмежений вплив на деякі країни Африки та Латинської Америки, а також на Білорусь та Вірменію. Однак як би російський цар не надував щоки, він може робити лише ті геополітичні кроки, які йому дозволить Сі, хоча при цьому поки що й має певний простір.

Проте чим далі, тим більше Росія переходитиме під повний протекторат Китаю. Принаймні, саме так задумали у партії. Не дарма ж на фоні чуток про підготовку візита генсека ЦК до Москви у КНР демонструють карти з китайськими назвами Владивостока, Сахаліна та Хабаровська. Кажуть, споконвічно китайські землі.