Від невизнання агресії Росії до повернення українських дітей: еволюція відносин України і ПАР
Південно-Африканська Республіка віддалена від України не лише з точки зору географії. Втім, у відносинах між державами вже пів року спостерігається потепління. З чим пов’язані такі зміни та чи варто сподіватися на успіх гучних заяв держав Африки – читайте в авторській колонці для 24 Каналу.
Чому не визнають агресію?
Зрозуміти представників ПАР можна лише глибоко занурившись в їхній культурний та ідеологічний простір.
Читайте також Світова політика на берегах Тихого океану: яка позиція США і Китаю може загрожувати Україні
Прогресивний інтернаціоналізм залишається стрижнем зовнішньої політики держави. У цій візії головними ворогами продовжують бути країни Заходу, тоді як Росія не сприймається державою з імперіалістичними апетитами. Так само відсутнє розуміння агресії Росії як неоколоніалізму з геноцидними елементами. У риториці офіційних осіб досі можна почути наративи про "братні народи", українську мову як діалект російської та про "проксі-війну", яку, крім Росії, розпалили США та Європа.
Представники ПАР називають себе наївними. Вони наполягають на "неприєднанні" та "мирі у всьому світі" як на імперативах формування позиції щодо збройного конфлікту в Україні. Саме тому ПАР утрималася в ході голосування щодо Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES‑11/4, якою засуджувалася російська агресія. Однак, для ПАР важливе дотримання міжнародного права, зокрема, основоположних принципів поваги до суверенітету, територіальної цілісності та прав людини.
Африканська миротворча ініціатива
Як і українська формула миру, африканський план складається з 10 пунктів. Щоправда, зміст миротворчих ініціатив збігається не завжди. ПАР пропонує деескалацію бойових дій, терміновий початок переговорів, звільнення військовополонених, повернення дітей, посилення гуманітарної підтримки та негайну повоєнну реконструкцію.
Таке ж бачення розділяють Сенегал, Коморські Острови, Замбія, Єгипет, Республіка Конго та Уганда, представники яких разом з колегами з ПАР в червні цього року здійснювали візити до Володимира Зеленського та Владіміра Путіна.
Верхівка провідної партії ПАР – Африканського національного конгресу – різко проти постачання зброї Україні та впевнена, що сісти за стіл переговорів потрібно якнайшвидше. Для ПАР не є проблемою територіальні поступки заради миру. Це частина власного державотворення. Представники держави щиро вірять, що з російським президентом ще можна домовитися і він триматиме своє слово.
Цікаво Хто б міг подумати: яка країна першою розробила дрони-камікадзе
Подвійні стандарти
Попри активне застосування ПАР принципу неприєднання в контексті агресії Росії, держава цілковито й повністю підтримує Палестину. Навіть більше – основним способом уникнути незручних питань та рішень щодо України є переведення вектора розмови з російського вторгнення на конфлікт на Близькому Сході.
Так само визнання територіальної цілісності й суверенітету України сьогодні, мало не велике значення для ПАР після окупації Кримського півострова: до пандемії COVID-19 держава підтримувала активні відносини з Росією, зокрема купувала російську зброю для використання в миротворчих операціях.
Повернення дітей
На зустрічі президентів Володимира Зеленського та Сиріла Рамафоси у ході Генеральної асамблеї ООН у вересні цього року, очільник ПАР заявив, що буде продовжувати вимагати в Росії повернути дітей, яких було вивезено з України. Він також додав, що таке повернення має відбутися без зволікань. Надалі свою вимогу Рамафоса повторив особисто Путіну. Щоправда, результат їхньої розмови – невідомий. Натомість ПАР налаштована серйозно.
Зауважте Жовта повітряна тривога? Що робити з тривогою під час польотів "МіГ"
ПАР – одна з небагатьох держав, яка справді розглядає варіанти співпраці на рівні ООН, ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї щодо повернення українських дітей та розробки саме юридичного, а не політичного механізму для цього.
Насамперед це знову пов'язано з ідеологією Африканського національного конгресу та громадян ПАР загалом. "Кожна дитина – наша дитина" – такий її стрижневий принцип. Для держави є неприйнятною не лише депортація українських дітей, однак і викорінення їхньої національної ідентичності та перевиховання. Згадуючи про Закон про освіту банту як про найбільше зло, представники ПАР різко засуджують політичну індоктринацію та мілітаризацію українських дітей з боку Росії та готові боротися за захист їхніх найкращих інтересів.
Успішність проактивної позиції ПАР щодо повернення українських дітей напряму залежить від її можливості акумулювати підтримку держав-членів Африканського Союзу. Однак це важливо для політичної еліти, адже повернення неповнолітніх одна з небагатьох точок дотику в африканській та українській миротворчій візії.
Спільний з іншими країнами-сателітами України тиск на Росію у цьому питанні зруйнує російський наратив про "західні фейки" та залишить її сам на сам у боротьбі за перетворення маленьких українців на росіян. За таких обставин погодитися повернути хоча б частину неповнолітніх для Росії буде значно вигідніше, ніж остаточно втратити реноме держави-патрона Глобального Півдня.
Рекомендуємо Від якої звички нам потрібно відмовитися, щоб перемогти у війні
Що далі?
Відносини з державами Африки мають для України вагоме значення. Це прослідковується і в еволюції зовнішньої політики нашої держави, зокрема щодо відкриття посольств на континенті. Україна та Африка мають достатньо спільних інтересів: прагнення уникнути перетворення ядерної зброї на елемент шантажу, врегулювання конфлікту на Близькому Сході за моделлю двох держав, енергетична та продовольча безпека, реформування міжнародних організацій, зокрема Ради Безпеки ООН, захист довкілля, забезпечення поваги до прав людини, зокрема і прав дитини.
Потенціал розвитку двосторонніх відносин напряму залежатиме від уміння ПАР дотримуватися взятої на себе місії, а також від успіхів України на полі бою, що підриватиме бачення впливу Росії у регіоні.