Флоренс Гріффіт-Джойнер - еталон в бігу на короткі дистанції

Діуретики, пептидні гормони, різноманітні обезболюючі засоби, анаболічні стероїди та інші стимулюючі препарати - це вже тепер, у наші дні, їх класифікують, забороняють, із цим борються. І справа не лише у порушенні принципу чесної гри.

Історія знала чимало допінгових скандалів, хтось йшов із спорту із ганьбою і більше не повертався, комусь вдалось відбілити власну репутацію, когось так і не впіймали, інші із здивуванням знизували плечима. Зараз навіть сироп від кашлю може коштувати медалі і відправити на передчасну пенсію.

Історія цієї американської дівчини - дивна, навіть містична, і наскрізь пронизана саме допінговим присмаком. До 88-го року про Флоренс Гріффіт-Джойнер чули хіба що на батьківщині. Добротна спринтерка, і не більше. Та після того сезону із нею не просто рахувались, темношкіра атлетка стала еталоном в бігу на короткі дистанції.

16 липня 88-го, Індіанаполіс, відбіркові змагання на Олімпіаду в Сеул. Фло-Джо не просто перемагає, а встановлює новий світовий рекорд на стометрівці. Приголомшливі 10.49 тримаються на вершині і донині.

За два місяці в Кореї дівчина в чудернацькому комбінезоні і з завидним манікюром відправляє в лету ще одне світове досягнення - рекорд в бігу на 200. Уже 23 роки атлетки намагаються вибігти із 21-ї, 34-ри - усе марно.

Після такого “вибуху” потиснути руку Гріффіт-Джойнер вважав за честь навіть Президент США Рональд Рейган, а провести фотосесію із героїнею Олімпіади було обов’язком кожного глянцевого журналу.

Та минає лише рік і атлетка залишає спорт, так само несподівано, як увірвалась на вершину. У 89-му широкомасштабну кампанію по боротьбі із забороненими препаратами розгортає антидопінговий комітет МОК.

У тому таки Сеулі великого галасу наробив Бен Джонсон і немов відкрив очі чиновникам із Міжнародного олімпійського комітету. Для канадця усе закінчилось навіть не сумно, а трагічно. Дискваліфікація, позбавлення олімпійського “золота” та що найголовніше - світового рекорду. Кажуть, сусідські діти навіть убили улюбленого кота атлета.

Не знаємо, чи були домашні улюбленці у Фло-Джо, але вона не інакше, як злякалась. Втекла, підібгавши хвіст, сховалась, залишивши спорт на піку кар’єри у розквіті сил - принаймні такі висновки напрошуються самі собою.

“Думаю, деякі сучасні, більш чесні спринтери страждають через неї. Oсобисто не визнаю її рекордів” - один із каменів в город рекордсменки кинула триразова олімпійська чемпіонка Гвен Торренс.

Та як каже народна мудрість - “не впіймали - не злодій”. Гріффіт-Джойнер свій феномен пояснювала специфікою тренувань, які проводив із нею чоловік Ел Джойнер. Цей аргумент, щоправда, викликав посмішку після того, як відомого стрибуна у потрійному упіймали на допінгу.

Набагато дорожчу ціну сплатила дружина. У 98-му у Флоренс зупинилось серце, їй було лише 38. Причина? Стверджувати, що саме від стероїдів - не береться ніхто, але…

Ось Вам і ще один аргумент чому представники антидопінгових служб ледве не в душу лізуть спортсменам на престижних стартах. Десятки аналізів, процедур і проб - це не звичайна примха чи намагання створити враження у всесильності таких структур.

“Не лізь - уб’є” - ставити таке клеймо на упаковках із чудодійними пігулками, може і занадто, але чи варто платити життям за золоту медаль, чи кілька десятків тисяч доларів, або ж світовий рекорд, про який колись банально забудуть.

Думаєте у стародавній Греції - колисці олімпійського руху - спортсмени перших ігор не прагнули слави? Така вже людська натура - перемагати люблять усі. Комусь для цього дані дає природа, хтось від розпачу вдається до радикальних методів. Ким була Флоренс Гріффіт-Джойнер? Вирішувати не нам. Про покійних - або добре, або нічого.