Генерали благають йти вперед: наступ Росії на Слов'янськ захлинувся після величезних втрат

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, станом на 22 червня, через кілька днів після огульної спроби наступу, російські війська не можуть оговтатися від поразки та зібратися з новими силами. Звісно, позиційні бойові дії при цьому загарбники ведуть достатньо активно, але вимушено нарощують угруповання для переходу до атаки.

Дивіться також Росіяни закликають бойовиків Донбасу змиритися з поразкою та виїжджати з рідних міст

Коли саме російсько-загарбницька армія почне свою навалу на Слов'янськ, поки що незрозуміло.

Генерали не можуть вмовити бійців піти у бій

• Довгої перерви у наступальних діях на Слов'янському напрямку командування орків не планувало. Генерали вважали, що їм вдасться просуватися містом без зупинки шляхом багатьох хвиль наступу.
• Втім, на заваді виконанню чергових політичних задач окупантам традиційно стали захисники України. У фактично першій атаці на місто брали участь понад 700 російських солдатів.
• Бій був важким та довгим для ЗСУ, але наші могутні герої зробили так, що ворогам довелося повертатися на свої попередні позиції. До них доповзло десь 50 росіян. Всі інші залишилися на полях Донеччини назавжди.
• Після такої провальної спроби командування Росії швидко організувало перекидання додаткових сил на цей напрямок, але бійці відмовилися йти у бій.
• Погрози та вмовляння з боку командування на особовий склад ніяк не діяли, через що наступ на певний час захлинувся.

Відповідальні за взяття Слов'янська генерали домовилися з офіцерами та рядовими "Ваньками", що подальші спроби проривів будуть лише після забезпечення значної чисельної переваги як по людях, так і по технічному забезпеченню.

Вже кілька днів загарбники намагаються наскребти по засіках та назбирати потрібну кількість танків, БТРів та іншої техніки, яка дозволила б окупантам більш ефективно наступати.

Всі дуже бояться артилерії

Утім, навіть попри обіцяне прикриття бронетехнікою, авіацією та артилерією, російські вояки, яких мають відправити на захоплення Слов'янська, зовсім не у захваті від такої перспективи. Адже так чи інакше їм доведеться вмирати.

Звісно, це ніяк не позначається на загальній боєздатності війська, оскільки при всіх проблемах генералітет окупантів зберігає певний контроль над своїми арміями. З усім тим, навіть для найбільш затятих любителів "русского міра" у складі війська країни-агресорки окопна романтика вже давно закінчилася. Будь-якому добровольцю-контрактнику достатньо пробути на території України хоча б добу, аби зрозуміти, що триває страшна війна. Переляканими ходять навіть ті, хто пройшов через горнила боїв у Чечні, Грузії та Сирії, бо запеклість боїв там зовсім не можна порівнювати із зіткненнями в Україні.

Найбільшу паніку у росіян викликає саме українська артилерія. Бо боги війни нищать окупантів ротами, взводами та подекуди й батальйонними тактичними групами.

Не менш напружують окупантів й українські винаходи у вигляді безпілотників з мінами та підствольними гранатами. Росіяни скаржаться, що не можуть знайти такого місця, де вони б почувалися у безпеці. Через це їхній моральний стан є просто жахливим.