Активізація смертей довкола Путіна: що задумав російський цар

У Путіна нова стратегія

Путін змінює концепцію правління з президента-автократа на "самодержця". Це начебто невеликі, але фундаментальні відмінності, які можна описати трьома групами тез.

Читайте також 4 складні питання щодо розміщення військ союзників в Україні

1. Стосунки з елітами. Президент-автократ у Росії виконував роль своєрідного арбітра-модератора у війні кланів.

• Арбітр – це той, хто у суперечках "веж" Кремля може вислухати аргументи сторін і знайти якусь подобу компромісу.
• Модератор – той, хто стимулює ту саму війну, щоб жоден клан не отримав повного набору ресурсів, достатнього для захоплення та утримання влади.

Тобто "вежі" Кремля можуть воювати за посилення позицій, але в будь-якому випадку мають можливість звернутися до посередника для завершення конфлікту з урахуванням своїх інтересів.

Формат самодержця інший. "Вежі" Кремля вже не звертаються до посередника, а просять про послугу/захист того, хто перебуває вище над сутичкою. Тут компромісу може й не бути, замість нього буде "воля царя".

2. Вимога лояльності еліт. Як груп, так і окремих їхніх представників. Самодержець може "стратити й помилувати". Причому останнє можливе лише за умови лояльності, керованості та подяки. Типовий приклад "помилування" можна було спостерігати на прикладі Явлінського. Опозиціонер запитав, чи можна йти на вибори та критикувати царя. Отримав відповідь "ні" і відповів: "Дякую".

Цікаво Боррель каже, що війна може вирішитися за кілька місяців: чи можливо це

Порушення балансу лояльність – керованість – подяка може призвести до смерті. Беремо Євгєнія Пригожина. Він був лояльний до Владіміра Путіна до кінця (нагадаю, що марш на Москву був не проти Путіна), але став некерованим – помер. Алєксєй Навальний був уже керований (відносно), але не лояльний. Помер. Блогер "Мурза" (до речі, один із найталановитіших російських пропагандистів та успішний "волонтер" для того боку) – лояльний до Путіна, але не керований (його канал вистояв у "третій війні за телеграм, коли Кремль ставив під контроль "військкорів") і лише відносно керований. Помер.

Те саме щодо тих, кого цар вважає "зрадником". Тобто людей, які публічно демонструють свою нелояльність і подають приклад іншим. Тут цілком логічно укладається кейс із російським пілотом, убитим в Іспанії.

3. Громадяни чи піддані – страх чи (і) любов. Щодо населення також схема змінилася. Раніше Путін хотів, щоб його, в першу чергу, любили й вже потім боялися. Серія смертей змінює схему. Громадяни Росії, звісно, будуть стверджуватимуть, що кожна з жертв "померла сама" чи "це був нещасний випадок". Але наодинці з собою, під горілку на кухні пошепки підвиватимуть "вбили-и-и-и".

Вони будуть боятися. Боятися виявити нелояльність. Простіше кажучи, для Путіна на перше місце у комунікації з населенням виходить страх, а не любов. Хоча, в Росії, як не парадоксально, страх любов і породжує. Згадаймо російські вислови: "Б'є значить любить", "Бояться значить поважають" і т.д.

Крім того, самодержавство – це символізм і страх самодержця за своє майбутнє. Адже цар йде, зазвичай, лише у могилу. Причиною може бути як палацовий переворот (страти нелояльних з близького кола цілком гарна демонстрація "сили") або "російський бунт".

У Стрєлкова вибір не великий

Але для "російського бунту" (я не говорю вже про революцію) важливий символ – сильна особистість. Смерть Нємцова показала, що мертвий символ не спрацює. Цілком логічно, що наступною була смерть Пригожина. Адже він також символ – символ "перемоги" на тлі провалів армії. Потім Навальний. Нехай і вже без структур, без впливу (що показали жалюгідно слабкі виступи навіть за кордоном, де російським емігрантам точно нічого не загрожує). Але все ж таки можливий символ. "Мурза" – був лише символом "військкорів", які не "лягли" під Кремль під час "третьої війни за телеграм" наприкінці 2023 року.

Зауважте Криза набирає обертів: як Україні та Польщі зберегти хороші відносини

До речі, російський пілот, убитий в Іспанії, теж міг стати символом – він вибрав правильну сторону та вирвався з вигрібної ями під назвою Росія. Це не політичний символ, а приклад на низовому рівні. Та його також не стало.

І, нарешті, Стрєлков. Теж символ. Так званого "великоросійського патріота". І це небезпечно, оскільки аудиторія Стрєлкова – радикали з бойовим досвідом, яких Путіну варто побоюватися.

Ось на цьому тлі були чутки про смерть згаданого терориста. Цілком можливо, що він живий. Але вибір у нього буде невеликий: або кейс Явлінського, або умовна петля. Якщо, повторю, петля не знайшла героя вже сьогодні.

Можна стверджувати, що цар вже приміряв корону і чекає на коронацію. Російський цар, здатний на будь-яку дикість, оскільки традиції "лицарства" у російській династії не спостерігалися. Точніше, ті, хто намагався це демонструвати, закінчували погано.