"Велика Вітчизняна": як два слова Сталіна організували зручну амнезію для мільйонів людей

Термін "Велика Вітчизняна війна", який охоплює період з 22 червня 1941 року до травня 1945 року, не є просто історичною назвою – це ретельно сконструйований геополітичний міф, димова завіса, створена Йосипом Сталіним, щоб стерти з колективної пам'яті ганебний союз із нацистською Німеччиною та власну участь у розпалюванні найкривавішої бійні в історії людства. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Чому перші 22 місяці Другої світової війни зникли з радянської історії?

Коли тоталітарний режим стикається з катастрофою, яку значною мірою сам же й спровокував, у нього виникає потреба у новому наративі. От і Йосипу Сталіну було життєво необхідно переписати історію – так, щоб перетворити Радянський Союз зі співучасника агресії на її головну, і бажано безневинну жертву. Для цього Кобі знадобилася масштабна лінгвістична та психологічна маніпуляція.

Тут варто пригадати події серпня 1939 року – саме ті, про які сталінський режим волів забути. Мовиться про пакт Молотова – Ріббентропа – який не був просто договором про ненапад, як це десятиліттями стверджувала радянська пропаганда, а був стратегічною домовленістю про поділ Європи. Секретні протоколи до цього документа стали смертним вироком для Польщі, країн Балтії, Фінляндії та частини Румунії.

Тобто Друга світова війна почалася не з протистояння двох ідеологій, а з їхньої тісної співпраці. 1 вересня 1939 року Вермахт перетнув західний кордон Польщі, а 17 вересня Червона армія вдарила полякам у спину зі сходу. Кульмінацією цього братерства по зброї став спільний військовий парад нацистських та радянських військ у Брест-Литовську 22 вересня 1939 року, який приймали генерал Гайнц Гудеріан та комбриг Семен Кривошеїн.

Ба більше, впродовж наступних 22 місяців Радянський Союз був ключовим економічним партнером Третього Рейху. Поки німецькі бомбардувальники перетворювали на руїни Лондон та Ковентрі, радянські потяги безперебійно постачали Гітлеру нафту, зерно, марганець та каучук, необхідні для ведення війни проти Великої Британії та Франції.

Без радянської сировинної бази бліцкриг Гітлера у Західній Європі був би логістично неможливим. Саме цей період – час кривавого рукостискання двох диктаторів – Сталін мав назавжди викреслити з історії. І тут треба розуміти, що цього просто б не сталося, якби Німеччина не наважилася на війну на два фронти та не напала б на СРСР. Але вона наважилася і напала – тому для Сталіна виникла потреба у новій точці відліку.

Як виник міф про "Велику Вітчизняну війну" та чому так міцно вкорінився: дивіться відео CenterCounteringDisinformation

Як пропаганда Кремля перетворила співучасника агресії на жертву?

Ранок 22 червня 1941 року став моментом краху сталінських ілюзій. Операція "Барбаросса" не лише знищила радянську оборону, але й зруйнувала міф про непереможність комуністичної системи. Сталін, перебуваючи у стані глибокого шоку, мовчав майже два тижні. Коли ж 3 липня 1941 року він нарешті звернувся до народу по радіо, його риторика кардинально змінилася – навіть замість звичного "товариші", він сказав "брати й сестри".

Далі Сталін швидко усвідомив, що радянські громадяни не підуть на смерть заради колгоспів, ГУЛАГу чи ідей марксизму-ленінізму – їм потрібна була інша, глибша мотивація. Тим часом вже 23 червня на шпальтах газети "Правда" дуже зручно з'явився термін "Вітчизняна війна" – як свідоме відсилання до Вітчизняної війни 1812 року проти Наполеона, а додавання епітета "Велика" завершило формування нового бренду. У тій самій промові 3 липня Сталін запозичив це формулювання і перетворив його на обов'язковий державний ідеологічний штамп.

Масове поширення цього терміну виконало одразу кілька стратегічних завдань. По-перше, він змістив фокус із провальної зовнішньої політики та злочинного союзу з Гітлером на священний обов'язок захисту рідної землі. По-друге, він штучно ізолював німецько-радянський конфлікт від глобального контексту Другої світової війни.

У цій новій, вигаданій реальності не було місця ні окупації східної Польщі, ні розстрілу польських офіцерів у Катині, ні ганебній Зимовій війні проти Фінляндії, за яку СРСР виключили з Ліги Націй. Усе це було свідомо стерто з офіційної пам'яті, аби радянський солдат мав вигляд тільки або безневинної жертви, або визволителя – а не як загарбника, яким він був на початку світового конфлікту.

Важливо розуміти: розвінчування радянських міфів у жодному разі не є виправданням злочинів нацистської Німеччини чи особисто Адольфа Гітлера. Третій Рейх був абсолютним злом, яке заслужено зазнало краху та кари. Проте історична справедливість вимагає визнати, що до червня 1941 року сталінський Радянський Союз був не жертвою цього зла, а його активним спільником.

До сьогодні, на щастя, світова академічна спільнота деконструювала цей міф. Архіви та дослідження не залишають сумнівів – концепт "Великої Вітчизняної війни" є класичним прикладом орвеллівської новомови, якою серед іншого формували зручну амнезію для мільйонів людей. Це лінгвістичний пам'ятник тоталітарному лицемірству, створений для того, щоб сховати кров мільйонів жертв під маскою героїчного пафосу.