10 листопада, 10:50
6

Уроки "свободи" 1953 року: як ЦРУ і МІ6 задушили демократію в Ірані заради дешевого бензину

У серпні 1953 року вулиці Тегерана перетворилися на криваву шахівницю, де західні спецслужби розіграли одну з найцинічніших партій Холодної війни. Прем'єр-міністр Мохаммед Мосаддик тоді наважився повернути іранцям контроль над їхньою ж нафтою, але натомість дістав військовий переворот, щедро оплачений валізами з готівкою.

Операція "Аякс", зрежисована американським ЦРУ та британською МІ6, змінила тоді геополітичний ландшафт Близького Сходу, перетворивши квітучу демократію на жорстку диктатуру. Цей майстер-клас із повалення урядів обійшовся Вашингтону та Лондону у жалюгідні кілька мільйонів доларів, проте його токсичні наслідки світова спільнота відчуває навіть сьогодні. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як британська жадібність змусила Вашингтон натиснути на курок?

На початку 1950-х років Іран нагадував гігантську бензоколонку, ключі від якої лежали в ідеально випрасуваних кишенях лондонських джентльменів. Англо-іранська нафтова компанія (AIOC, нині відома усьому світу як корпорація BP) безжально викачувала з надр країни чорне золото, залишаючи місцевому населенню лише жалюгідні крихти зі свого розкішного столу. Лише за 1950 рік ця монополія заробила приголомшливі 476 мільйонів доларів чистого прибутку, тоді як іранські робітники на найбільшому у світі нафтопереробному заводі в місті Абадан жили у бляшаних нетрях без питної води, каналізації та електрики.

Ця кричуща, майже середньовічна несправедливість каталізувала потужне політичне потрясіння, обличчям якого став глава уряду Ірану Мохаммед Мосаддик – спадковий аристократ, блискучий юрист із європейською освітою та безкомпромісний патріот своєї держави. У травні 1951 року він здійснив абсолютно нечуване для тогочасного Близького Сходу – офіційно підписав закон про повну націоналізацію нафтової промисловості, фактично виставивши шокованих британських топменеджерів за двері.

Лондон відповів на це політичне зухвальство миттєво та максимально жорстко, влаштувавши глобальне ембарго іранської нафти та наглухо заблокувавши Перську затоку своїми військовими крейсерами. Ба більше, британська секретна розвідка МІ6 одразу розробила зухвалий план повалення норовливого прем'єра під кодовою назвою "Операція Черевик" (Operation Boot) – але для його успішної реалізації катастрофічно бракувало ресурсів на місцях. Тоді прем'єр Британії Вінстон Черчилль звернувся по термінову допомогу до Вашингтона.

Президент Гаррі Трумен категорично відмовився бруднити руки в цій імперській авантюрі – проте ситуація кардинально змінилася у 1953 році, коли Овальний кабінет Білого дому зайняв Дуайт Ейзенхауер. Британські дипломати майстерно зіграли на параної часів Холодної війни, переконавши нову американську адміністрацію, що Мосаддик нібито готується добровільно здати Іран під контроль Радянського Союзу. Директор ЦРУ Аллен Даллес та його рідний брат держсекретар США Джон Фостер Даллес швидко дали зелене світло плану, який дістав нову назву – "Операція Аякс".

Як МІ6 та ЦРУ влаштували переворот в Ірані, щоб зберегти контроль над його нафтою: дивіться відео UncoverHistory-p2u

Чому куплений натовп та фальшиві комуністи зламали волю цілої нації?

Головним диригентом державного перевороту призначили Керміта Рузвельта-молодшого, онука 26-го президента США, якому керівництво виділило солідний бюджет в 1 мільйон доларів готівкою для створення штучного кривавого хаосу на вулицях Тегерана. Проте перша спроба перевороту, запланована на 15 серпня 1953 року, з тріском провалилася – Мосаддик завчасно дізнався про змову через своїх інформаторів та блискавично заарештував кількох ключових офіцерів-заколотників. Наляканий шах Мохаммед Реза Пехлеві, який за планом мав підписати офіційний указ про усунення прем'єра, панічно втік на приватному літаку з країни, залишивши своїх західних кураторів у стані абсолютного шоку.

Проте Керміт Рузвельт, надійно сховавшись у безпечному підвалі американського посольства, категорично відмовився скасовувати операцію та визнавати поразку. Використовуючи важкі валізи, вщерть набиті свіжими доларовими купюрами, агенти ЦРУ почали масово скуповувати лояльність місцевих кримінальних авторитетів, ватажків вуличних банд та навіть професійних борців із традиційних іранських спортзалів "зурхане", серед яких виділявся сумнозвісний рекетир Шабан Джафарі на прізвисько "Безмозкий". За лічені дні столиця Ірану занурилася у вир жорстокого, але ретельно зрежисованого насильства.

Західні спецслужби віртуозно застосували класичну тактику фальшивого прапора – щедро найняті провокатори видавали себе за радикальних членів комуністичної партії "Туде", показово трощили вітрини дорогих магазинів, жорстоко нападали на священнослужителів та цинічно оскверняли міські мечеті. Ця брудна маніпуляція миттєво відвернула від Мосаддика консервативне ісламське духовенство, яке до смерті злякалося вигаданої "червоної загрози".

І вже 19 серпня на вулиці Тегерана виїхали бронемашини та танки під командуванням генерала Фазлолли Захеді – ключової фігури змови, чий особистий банківський рахунок ЦРУ напередодні дбайливо поповнило на 135 тисяч доларів. Військові прямим наведенням із гармат розстріляли приватну резиденцію прем'єра, поховавши десятки його вірних захисників під уламками стін. Мосаддика жорстко заарештували, показово засудили за державну зраду і кинули за ґрати, і решту свого життя він провів під суворим домашнім арештом у власному маєтку в Ахмадабаді аж до самої смерті у 1967 році.

Тим часом шах тріумфально повернувся з вигнання, швидко перетворившись на жорстокого абсолютного монарха, який за прямої технічної підтримки ЦРУ та ізраїльського Моссаду створив сумнозвісну таємну поліцію САВАК, що наступні десятиліття безкарно катувала та знищувала будь-яких політичних опонентів режиму. Величезний нафтовий пиріг переможці швидко поділили заново – у 1954 році було створено новий міжнародний консорціум, де британська корпорація BP отримала 40% акцій, ще 40% дісталися п'яти найбільшим американським нафтовим гігантам, а решту 20% скромно розділили між собою французькі та нідерландські компанії.

Американське розвідувальне управління публічно визнало свою безпосередню роль у цих трагічних подіях лише у 2013 році, опублікувавши детальні внутрішні звіти, які скрупульозно описують кожен витрачений долар на підкуп іранських політиків, силовиків та криміналітету. А от уряд Великої Британії та MI6 так ніколи офіційно й не визнали своєї ролі у поваленні Мосаддика.

Пов'язані теми: