Медичний канібалізм і суди над тваринами: 5 жахів Середньовіччя, про які не говорять у школі

Справжнє повсякденне життя тодішніх європейців було сповнене серед іншого й абсолютно диких на погляд сучасних нам людей практик. 24 Канал розповість про 5 найбільш незвичайних фактів, які гарантовано викликають сироти на шкірі та змінюють уявлення про ту епоху, а саме:

1. Медичний канібалізм та порошок з мумій.
2. Трепанація черепа без анестезії.
3. Хірурги-перукарі та тотальне кровопускання.
4. Повноцінні судові процеси над тваринами.
5. Ордалії, або "Суд Божий". 

Чому лікування у середньовічній Європі бувало страшнішим за смерть?

Медицина Середньовіччя базувалася на античній теорії гуморів (рідин тіла) Клавдія Галена, помноженій на релігійний фанатизм та кричущу антисанітарію. Відтак звернення до лікаря часто перетворювалося на квиток в один кінець, а методи зцілення скидалися на витончені тортури.

Факт 1. Медичний канібалізм та порошок з мумій. Десь від XII століття європейські аптекарі масово продавали препарат "мумія" (mummia). Через помилку перекладу Герарда Кремонського арабських медичних трактатів європейці вирішили, що цілющою є не природна смола (бітум), а самі забальзамовані тіла. Це породило макабричну індустрію – з Єгипту до Європи масово везли викрадені з гробниць мумії, які перетирали на порошок. "Препарат" із них ковтали від головного болю, виразок та внутрішніх кровотеч. А коли справжні мумії стали дефіцитом – торговці почали таємно викопувати свіжі трупи страчених злочинців, висушувати їх на сонці та продавати під виглядом стародавніх ліків.

Факт 2. Трепанація черепа без анестезії. Якщо людина страждала на епілепсію, мігрені або психічні розлади, середньовічні ескулапи ставили однозначний діагноз – у голові засів демон або утворився "камінь божевілля". Лікування було радикальним – трепанація. Пацієнта міцно прив'язували до стільця, після чого лікар спеціальним ручним свердлом пробивав отвір у черепі, щоб "випустити злих духів". Жодного ефективного знеболювального не існувало – хворому давали вина або сумнівний трав'яний відвар, який міг вбити швидше за скальпель. Багато пацієнтів так і помирали від больового шоку або подальшого зараження крові.

Цікаві, дивакуваті та моторошні факти про Середньовіччя: дивіться відео clioslover

Факт 3. Хірурги-перукарі та тотальне кровопускання. Тодішні лікарі вважали хірургію "брудною" роботою, негідною їхнього статусу. Тому ампутації, видалення зубів та розтин наривів проводили звичайні перукарі (цирульники). Ті самі немиті інструменти, якими щойно стригли волосся, використовували для розрізання плоті. А універсальним методом лікування від усіх хвороб вважали кровопускання – цирульники розтинали вени, випускаючи до літра крові, щоб відновити "баланс рідин". Знаменитий червоно-білий стовп, що досі є символом барбершопів у всьому світі, історично символізує саме закривавлені бинти, які перукарі вивішували сушитися на вулицю після таких процедур.

Як правосуддя та забобони перетворювали щоденне життя на абсурдний кошмар?

Середньовічна юриспруденція була не менш безжальною та сюрреалістичною за медицину. Правова система Західної Європи спиралася на глибокий містицизм, де межа між людиною, твариною та божественним втручанням була абсолютно розмитою.

Факт 4. Повноцінні судові процеси над тваринами. Якщо сьогодні собака вкусить людину, відповідає власник – у Середньовіччі ж на лаву підсудних садили саму тварину. Збереглися десятки офіційних судових протоколів із Франції, Італії та Швейцарії. Найвідоміший випадок стався у 1386 році у французькому місті Фалез – свиня покалічила дитину, після чого її заарештували, помістили до міської в'язниці та призначили їй державного адвоката. Після тривалого судового розгляду суддя виніс смертний вирок. Свиню одягнули у людський одяг (куртку та панталони), вивели на головну площу і публічно повісили. Місцевий кат дістав за цю роботу таку саму плату, як і за страту людини, що свідчить про абсолютну серйозність цього абсурдного дійства.

Факт 5. Ордалії, або "Суд Божий". До 1215 року, коли Четвертий Латеранський собор під проводом Папи Інокентія III заборонив священникам брати участь у цих ритуалах, головним способом довести свою невинуватість була ордалія. Якщо бракувало свідків, підозрюваного піддавали фізичним тортурам, вірячи, що Бог врятує невинного. Найпопулярнішим було випробування окропом (aqua fervens) або розпеченим залізом (ferrum candens) – підозрюваний мав дістати камінь із казана з киплячою водою або пронести у голих руках шматок розпеченого металу на певну відстань. Після цього рану щільно перев'язували на три дні – якщо після зняття пов'язки опік починав гноїтися, людину визнавали винною і відправляли на шибеницю, а якщо рана гоїлася чисто (що за тодішньої антисанітарії було справжнім дивом), звинувачення знімали.