Художник Олег Тістол - дисидент з дитинства

Становлення, натхненне творами класиків - Кавалерідзе, Бойчука та Богомазова, під саундтрек Rolling Stones та Led Zeppelin, народжує художника, вільного від впливу соцреалізму та готового на експерименти.

“Я виріс на традиціях імпресіонізму, кубізму. І я приходжу в республіканську художню школу, де також дуже високий рівень викладання. А мене вчать як в 19 столітті, щоб ми закінчили школу, інститут і малювали празник урожаю, вождів”, - говорить художник Олег Тістол.

Вже змалечку Тістол відчув себе дисидентом. В 16 років на юного художника навіть завели особову справу в КДБ. Втім, зізнається, він сам, протестувати ніколи не боявся, адже завжди відчував підтримку близьких та рідних.

“Якби не Горбачов і не його перебудова - то, швидше за все, довелось би кудись утікати звідси”, - пригадує художник.

Архітектор і колекціонер Андрій Супруненко вважає, що хороший художник – завжди в авангарді.

У 1984-му, під час навчання у Львові, амбіції Тістола виливаються у черговий сміливий проект. Натхненний побаченими у журналі зображеннями італійських та польських грошей, художник береться розробляти дизайн власних купюр.

“Радянські гроші вони ж були ніякі, паршивенькі. Це ж халтура була”, - розповідає Олег Тістол.

Балансувати на грані Тістол продовжує навіть на службі в армії. Випробовує сміливі творчі ідеї у закритій секретній частині, куди він потрапляє ще з однією майбутньою зіркою авангарду - Вінні Реуновим. До приїзду маршала юнаки ризикують оформити частину в стилі поп-арт, хоча і розуміють - тут буде або пан або пропав.

“За це могли дуже сильно покарати. Але через те, що все було дуже яскраво і ніхто нічого не розумів, то в мене он навіть грамота висить на стіні, яку мені саме за це дали в армії”, - пояснює художник Олег Тістол.

Втім, навіть попри відзнаки і визнання закордонних мистецтвознавців художник розуміє: на Батьківщині його творчість під усталені шаблони не підпадає.

“Ти розумієш, що на машині “Волга” ти кататися не будеш точно, як більшість художників. Тоді ж художники дуже багато заробляли. Тому що я фанатичний художник”, - говорить художник.

Тістол натхненно переходить від проекту до проекту. Малює кримські гори, у середині 90-х разом з Миколою Маценко береться досліджувати стереотипи у проекті "Нацпром", події Помаранчевої революції 2004 року виплескує в серію картин "ТV+Реалізм". Бере участь у бієнале у Венеції, Москві, Сан-Пауло.

“У таких людей, як Тістол, творчість і життя - абсолютно нероздільні”, - вважає архітектор і колекціонер Андрій Супруненко.

“Олег дуже вишукано і просто показав, що мистецтво не варто надумувати, витягати теми невідомо звідки. Усе поруч”, - розповідає мистецтвознавець Марія Хрущак.

Наразі ж художник занурився у своє нове дітище - серію картин "Чужі". У в’єтнамцях, прикрашених петриківськими узорами він шукає відповіді на запитання самоідентифікації, свого місця у просторі. Підкреслює "екзотику" яскравими кольорами.

“Напевно, депресивність і сірість цього життя примушує мене знову ж таки іти на внутрішній протест”, - ділиться художник Олег Тістол.

“Колір, як на мене, для Тістола - це спосіб нівелювати якісь жорсткі кути, пов’язані з якимись серйозними образами в його творах. Він пом’якшує”, - зауважує мистецтвознавець Марія Хрущак.

Без упину, фанатично Тістол малює далі. Та мріє про появу "мистецької інфраструктури", коли художники зможуть уникати буденних справ - оренди майстерень, зв’язків з колекціонерами тощо, а просто творитимуть. Тоді, каже, поїде не безлюдний острів і повністю зануриться в мистецтво.