Розгадка століття: штучний інтелект розшифрував таємниці "камені тамплієрів" Золочівського замку
Багаторічна містична загадка Золочівського замку, довкола якої десятиліттями будували фантастичні теорії про спадщину ордену тамплієрів, нарешті отримала наукове пояснення. За допомогою сучасних технологій штучного інтелекту дослідникам вдалося прочитати неповний затертий текст, висічений на кам'яних брилах у дворі пам'ятки.
Як виявилося, реліквія не має жодного стосунку до середньовічних лицарів, а приховує глибоку особисту драму доби романтизму XIX століття, розповіли у Львівській національній галереї мистецтв.
Кінець легенди про лицарський орден
Дві масивні кам'яні брили привезли до Золочівського замку з пагорбів поблизу села Новосілки. Частково вирізьблені літери готичного шрифту та незрозумілі ряди крапок породили численні легенди серед екскурсоводів і конспірологів. Їх нерідко пов'язували з таємницями ордену тамплієрів, попри те, що останнього великого магістра Жака де Моле стратили ще 1314 року.
Штучний інтелект розгадав загадку "каменів тамплієрів" / Фото Львівської національної галереї мистецтв
Фахівці галереї давно схилялися до думки, що артефакти належать до значно пізнішого часу – романтичного XIX сторіччя, коли серед шляхти було модно облаштовувати у парках таємничі гроти або встановлювати символічні кенотафи.
Як штучний інтелект впорався із завданням
Розгадати загадку вдалося досліднику Артуру Ратинському у співпраці з директором галереї Тарасом Возняком. Використовуючи ШІ-асистент Claude, він проаналізував малюнок символів.
З'ясувалося, що напис був не зашифрованим кодом, а поетичним скороченням: майстер висікав лише першу літеру кожного слова, а решту літер позначав відповідною кількістю крапок. Прочитання значно ускладнювалося специфікою шрифту, адже давнє накреслення літер "s" і "c" легко сплутати з іншими знаками.
Завантаживши структуру тексту та порядок початкових букв у базу давніх польських творів, алгоритм швидко відшукав точний збіг.
Що насправді написано на брилі
Текст виявився фрагментом знаменитого "Трену XII" польського поета епохи Відродження Яна Кохановського:
Kłosie mój jedyny, Jeszcześ mi się był nie stał, a ja twej godziny Nie czekając, znowu cię w smutną ziemię sieję: Ale pospołu z tobą grzebię i nadzieję.
У перекладі українською мовою ці рядки сповнені батьківського болю: "Колосе мій єдиний, ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю; та разом із тобою ховаю й надію".
Цей твір є плачем батька за передчасно втраченою дитиною, що повністю прояснює призначення пам'ятки.
Таємниця другого каменя та історичний слід
Друга кам'яна брила, збережена поруч, прикрашена двома вінками: сплетеним із квітів, що символізує життя та радість, і терновим – знаком страждань і смерті. Короткий напис на ній, найімовірніше, містить ім'я померлої дитини або слова останнього прощання.
Дослідники припускають, що обидва камені слугували кенотафом – символічною могилою, встановленою місцевими дідичами села Новосілки на згадку про свою трагедію. Остаточну крапку в цій історії допоможе поставити подальше вивчення метричних книг і шляхетських архівів цього краю.