Як виявилося, реліквія не має жодного стосунку до середньовічних лицарів, а приховує глибоку особисту драму доби романтизму XIX століття, розповіли у Львівській національній галереї мистецтв.
Кінець легенди про лицарський орден
Дві масивні кам'яні брили привезли до Золочівського замку з пагорбів поблизу села Новосілки. Частково вирізьблені літери готичного шрифту та незрозумілі ряди крапок породили численні легенди серед екскурсоводів і конспірологів. Їх нерідко пов'язували з таємницями ордену тамплієрів, попри те, що останнього великого магістра Жака де Моле стратили ще 1314 року.
Штучний інтелект розгадав загадку "каменів тамплієрів" / Фото Львівської національної галереї мистецтв
Фахівці галереї давно схилялися до думки, що артефакти належать до значно пізнішого часу – романтичного XIX сторіччя, коли серед шляхти було модно облаштовувати у парках таємничі гроти або встановлювати символічні кенотафи.
Як штучний інтелект впорався із завданням
Розгадати загадку вдалося досліднику Артуру Ратинському у співпраці з директором галереї Тарасом Возняком. Використовуючи ШІ-асистент Claude, він проаналізував малюнок символів.
З'ясувалося, що напис був не зашифрованим кодом, а поетичним скороченням: майстер висікав лише першу літеру кожного слова, а решту літер позначав відповідною кількістю крапок. Прочитання значно ускладнювалося специфікою шрифту, адже давнє накреслення літер "s" і "c" легко сплутати з іншими знаками.
Завантаживши структуру тексту та порядок початкових букв у базу давніх польських творів, алгоритм швидко відшукав точний збіг.
Що насправді написано на брилі
Текст виявився фрагментом знаменитого "Трену XII" польського поета епохи Відродження Яна Кохановського:
Kłosie mój jedyny, Jeszcześ mi się był nie stał, a ja twej godziny Nie czekając, znowu cię w smutną ziemię sieję: Ale pospołu z tobą grzebię i nadzieję.
У перекладі українською мовою ці рядки сповнені батьківського болю: "Колосе мій єдиний, ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю; та разом із тобою ховаю й надію".
Цей твір є плачем батька за передчасно втраченою дитиною, що повністю прояснює призначення пам'ятки.
Таємниця другого каменя та історичний слід
Друга кам'яна брила, збережена поруч, прикрашена двома вінками: сплетеним із квітів, що символізує життя та радість, і терновим – знаком страждань і смерті. Короткий напис на ній, найімовірніше, містить ім'я померлої дитини або слова останнього прощання.
Дослідники припускають, що обидва камені слугували кенотафом – символічною могилою, встановленою місцевими дідичами села Новосілки на згадку про свою трагедію. Остаточну крапку в цій історії допоможе поставити подальше вивчення метричних книг і шляхетських архівів цього краю.