Трагедія 1 серпня: як таємний наказ Гітлера остаточно вирішив долю Галичини

За рішенням Адольфа Гітлера ці території вилучили з підпорядкування вермахту та приєднали до Генеральної губернії як п’ятий адміністративний округ – дистрикт "Галичина" (Distrikt Galizien). Українські землі розглядалися нацистським керівництвом виключно як майбутній «життєвий простір» Третього Райху. 

Новий окупаційний центр у Львові 

Львів отримав статус столиці новоствореного дистрикту. Окупаційну адміністрацію розмістили в будівлі колишнього Галицького намісництва (сучасна вул. Винниченка, 18). Першим губернатором призначили Карла фон Ляша, якого вже в січні 1942 року усунули через корупційні скандали. Його наступником став Отто Вехтер, який керував регіоном до липня 1944 року.

Саме з цієї будівлі віддавалися розпорядження про запровадження примусової праці, економічні вилучення та нові порядки. 

Вхід у Янівський табір / Фото Ghetto Fighters’ House

Осередки репресій та терору 

З перших місяців окупації у місті розгорнулася мережа репресивних органів: 

• Тюрма «на Лонцького» (вул. Степана Бандери, 1) — будівля, де раніше чинили злочини радянські органи, стала штаб-квартирою СД, гестапо та кримінальної поліції.
• Львівське гетто — утворене за наказом від 8 листопада 1941 року на території Замарстинова та Підзамча для ізоляції та подальшого знищення єврейського населення.
• Табір Stalag 328 — розташовувався на території львівської Цитаделі, де від голоду й катувань загинули десятки тисяч військовополонених.
• Янівський концтабір — створений восени 1941 року на базі фабрики Steinhaus und Co як табір примусової праці, що згодом перетворився на місце масового винищення людей. 

Відтак, події 1 серпня 1941 року остаточно позбавили Галичину шансів на державність у роки Другої світової війни, перетворивши регіон на зону жорсткого окупаційного контролю. Сучасні будівлі ЛОВА, Цитаделі та в'язниці "на Лонцького" залишаються ключовими місцями пам'яті про ціну, сплачену містом у цей період.