Трагедія 1 серпня: як таємний наказ Гітлера остаточно вирішив долю Галичини
Уранці 1 серпня 1941 року вирішилася подальша доля Східної Галичини. Сподівання містян на визнання незалежності після проголошення Акта відновлення Української Держави від 30 червня виявилися марними.
За рішенням Адольфа Гітлера ці території вилучили з підпорядкування вермахту та приєднали до Генеральної губернії як п’ятий адміністративний округ – дистрикт "Галичина" (Distrikt Galizien). Українські землі розглядалися нацистським керівництвом виключно як майбутній «життєвий простір» Третього Райху.
Новий окупаційний центр у Львові
Львів отримав статус столиці новоствореного дистрикту. Окупаційну адміністрацію розмістили в будівлі колишнього Галицького намісництва (сучасна вул. Винниченка, 18). Першим губернатором призначили Карла фон Ляша, якого вже в січні 1942 року усунули через корупційні скандали. Його наступником став Отто Вехтер, який керував регіоном до липня 1944 року.
Саме з цієї будівлі віддавалися розпорядження про запровадження примусової праці, економічні вилучення та нові порядки.
Вхід у Янівський табір / Фото Ghetto Fighters’ House
Осередки репресій та терору
З перших місяців окупації у місті розгорнулася мережа репресивних органів:
- Тюрма «на Лонцького» (вул. Степана Бандери, 1) — будівля, де раніше чинили злочини радянські органи, стала штаб-квартирою СД, гестапо та кримінальної поліції.
- Львівське гетто — утворене за наказом від 8 листопада 1941 року на території Замарстинова та Підзамча для ізоляції та подальшого знищення єврейського населення.
- Табір Stalag 328 — розташовувався на території львівської Цитаделі, де від голоду й катувань загинули десятки тисяч військовополонених.
- Янівський концтабір — створений восени 1941 року на базі фабрики Steinhaus und Co як табір примусової праці, що згодом перетворився на місце масового винищення людей.
Відтак, події 1 серпня 1941 року остаточно позбавили Галичину шансів на державність у роки Другої світової війни, перетворивши регіон на зону жорсткого окупаційного контролю. Сучасні будівлі ЛОВА, Цитаделі та в'язниці "на Лонцького" залишаються ключовими місцями пам'яті про ціну, сплачену містом у цей період.