За рішенням Адольфа Гітлера ці території вилучили з підпорядкування вермахту та приєднали до Генеральної губернії як п’ятий адміністративний округ – дистрикт "Галичина" (Distrikt Galizien). Українські землі розглядалися нацистським керівництвом виключно як майбутній «життєвий простір» Третього Райху.
Новий окупаційний центр у Львові
Львів отримав статус столиці новоствореного дистрикту. Окупаційну адміністрацію розмістили в будівлі колишнього Галицького намісництва (сучасна вул. Винниченка, 18). Першим губернатором призначили Карла фон Ляша, якого вже в січні 1942 року усунули через корупційні скандали. Його наступником став Отто Вехтер, який керував регіоном до липня 1944 року.
Саме з цієї будівлі віддавалися розпорядження про запровадження примусової праці, економічні вилучення та нові порядки.
Вхід у Янівський табір / Фото Ghetto Fighters’ House
Осередки репресій та терору
З перших місяців окупації у місті розгорнулася мережа репресивних органів:
- Тюрма «на Лонцького» (вул. Степана Бандери, 1) — будівля, де раніше чинили злочини радянські органи, стала штаб-квартирою СД, гестапо та кримінальної поліції.
- Львівське гетто — утворене за наказом від 8 листопада 1941 року на території Замарстинова та Підзамча для ізоляції та подальшого знищення єврейського населення.
- Табір Stalag 328 — розташовувався на території львівської Цитаделі, де від голоду й катувань загинули десятки тисяч військовополонених.
- Янівський концтабір — створений восени 1941 року на базі фабрики Steinhaus und Co як табір примусової праці, що згодом перетворився на місце масового винищення людей.
Відтак, події 1 серпня 1941 року остаточно позбавили Галичину шансів на державність у роки Другої світової війни, перетворивши регіон на зону жорсткого окупаційного контролю. Сучасні будівлі ЛОВА, Цитаделі та в'язниці "на Лонцького" залишаються ключовими місцями пам'яті про ціну, сплачену містом у цей період.