"Багатьох наших клієнтів просто не стало": історія власників бренду "Весна" про евакуацію з Бучі

Про місію бренду, виїзд з окупованої Бучі, нове життя у Львові та плани після перемоги співзасновниці бренду "Весна" Вікторія Маслова та Інна Скаржинська розповіли в інтерв'ю 24 каналу у межах проєкту СВОЇ.

Важливо До батьків приїжджала ФСБ, їх перевіряли: історія Олексія про анексію Криму і виїзд з Херсонщини

Історія евакуації власниць бренду "Весна" з Бучі: дивіться відео

 

 

 

"200 гривень і бажання вирішити проблеми зі шкірою": про створення бренду

Розкажіть, з чого почалася історія вашого бренду?

Вікторія Маслова: Я та моя мама заснували бренд "Весна" приблизно 8 років тому як сімейне виробництво. Цей бренд почався не з бізнес-плану, а з нашої потреби. Ми першочергово не могли знайти для себе засоби, які допомогли б вирішити проблеми зі шкірою.

Так склалося, що мій молодший брат мав атопічний дерматит, у мене були висипи, у мами також були проблеми зі шкірою – гіперпігментація після вагітності. І тоді ми вирішили робити щось своє. Пробували спочатку на кухні, почали з мила. Потім виставили готове мило у фейсбук і люди зацікавились.

Тоді ще не було так багато натуральної косметики в Україні. І людям було дуже цікаво, вони просили продовжувати далі робити різні засоби. Зокрема, шампуні, креми, сироватки. І ми почали вчитися.

Мати з донькою заснували сімейний бізнес / Фото надані 24 каналу

Співзасновниця бренду "Весна" Інна Скаржинська зізналася, що спершу взагалі навіть не думала про бізнес.

Інна Скаржинська: Я не є типовим підприємцем. У мене не було мотивації щось робити й заробляти кошти. У мене була мотивація просто знайти ту справу, яка максимально проявить мої здібності, таланти, мій розум. Тобто все в одному, і буде допомагати людям. Мені хотілося бути в ланцюгу взаємокорисних людей.

Складність виробництва лікувальної косметики полягає в тому, що тут важливо не лише не нашкодити, але й допомогти людині подолати певні проблеми зі шкірою. Чи не було вам страшно?

Вікторія Маслова: Так, ви праві. Тому моя мама почала досліджувати хімічні процеси, технологічні, а я почала більш дізнаватися про сферу просування маркетингу, соціальних мереж. І в нас вийшло таке гарне поєднання – мама займається виробництвом, я – просуванням.

Вже пізніше, звісно, ми почали глибше досліджувати цю тему. Все почалося з освіти. Я вивчилась на косметолога, моя мама вивчила всі хімічні процеси. Такими маленькими кроками ми досліджували цей світ косметології і потім, коли вже почали розвивати свій бренд професійно, як справу, бізнес, то проходили всю сертифікацію, яку вимагає українське законодавство.

Як з'явився ваш перший магазин?

Ми починали без стартового капіталу, у нас було тільки 200 гривень. Ми весь прибуток реінвестували у свою справу, щоб вона швидше розвивалася, брали кредити на обладнання, виплачували їх, і так потрошки, потрошки розвивалися.

Унікальність нашої косметики полягає в тому, що вона повністю складається з рослинних екстрактів, що робить її дуже ефективною. Тому що рослини за своєю сутністю подібні до шкіри людини. Наше виробництво відкрите, ми показуємо усі процеси та компоненти, які є на підприємстві.

Виробництво у Бучі ми з мамою облаштовували дуже довго, важко і великою працею. Саме тому у нас така сильна моральна прив'язка до того місця.

Лабораторія та магазин бренду "Весна" у Бучі / Фото надані 24 каналу

 

Ще до початку повномасштабного вторгнення у нас працювали 12 людей, ми облаштовували лабораторію так, щоб там можна було проводити навчання, екскурсії.

Ми показували якісь майстеркласи дітям, постійно були якісь школи, запускали медичну школу, проводили цікаві майстеркласи з хімії – як створити азотне морозиво, наприклад. Тому що ми хотіли, щоб нашу лабораторію використовували на максимум.

"Біженство – це не туристична поїздка": про початок війни та виїзд за кордон

Як для вас почалася повномасштабна війна?

24 лютого для мене почалося з бомбувань. Ми почули сильні вибухи. Моя мама жила поряд з аеропортом "Антонов", який одразу ж почали бомбити. Тоді ми зрозуміли, що щось почалось. Я не встигла зібрати свої речі. Мама встигла зібрати лише речі дітей, ми почали виїжджати.

Тобто ми не змогли забрати із собою бізнес, тому що це дуже велике і важке обладнання. Коли ми приїхали у Львівську область, тут також почалося бомбування. Тоді ми вирішили вивезти діток за кордон: спочатку у Варшаву, а потім у Чехію.

Попри те, що у країнах ЄС українців надзвичайно підтримують, зокрема, надаючи грошову допомогу, все ж перебувати за кордоном, коли у твоїй країні війна, дуже важко. Як було у вас?

Біженство – це точно не туристична поїздка. Ми не бачили тієї краси довкола. Взагалі ми були в якомусь ніби темному стані. Коли ти постійно перевіряєш новини, думаєш, коли зможеш повернутися додому. Через те, що ти ж не сам поїхав, тебе, по суті, вигнали.

Але коли ми виїхали, то одразу знали, що повернемося. У нас не було планів залишитися, був план лише перечекати, коли все буде більш-менш зрозуміло.

Скільки днів ви перебували за кордоном?

42 дні.

Ого. Тобто ви навіть рахували дні?

Так, ми чекали, коли вже зможемо повернутися. Для нас було жахливо бачити фото з окупації Бучі. Але ми тоді вирішили, що будемо повертатися назад. 

Вікторія Маслова про виїзд за кордон / Фото 24 каналу

"Багатьох наших клієнтів не стало фізично": про окупацію Бучі, російський геноцид та переїзд у Львів

Коли вам вдалося повернутися додому?

Тільки-но завершилася окупація Бучі, моя мама одразу туди поїхала. Це було жахливо. Був дуже жахливий стан, коли вона побачила все це – що немає комунікації, що дуже важко психологічно там перебувати, тому що дуже багато що сталося.

До теми Братські могили, зв'язані тіла дітей, дим, попіл: як Росія скоїла геноцид на Київщині – фото 18+

Багатьох наших клієнтів не стало – от просто фізично. Це все дуже давило, і тому моя мама після деокупації вирішила перевезти, релокувати бізнес сюди, у Львів.

Що сталося з вашою лабораторією у Бучі? Чи дісталися до неї росіяни?

Ще у перші дні окупації Інна попросила тероборону зламати їхню екокрамничку, щоб роздати продукти тим, хто залишився у Бучі. Тому що всі великі супермаркети були вже розграбовані й такі маленькі магазинчики стали справжнім порятунком для людей, які сиділи у підвалах.

А на наступний день вже прийшли росіяни, почали грабувати техніку, стелажі, але продуктів там вже не було. Вони також увірвалися на виробництво, пограбували й зруйнували лабораторію. Те, що не змогли винести, до прикладу, меблі чи важке обладнання, вони просто понищили.

Основна частина була розграбована, і весь косметичний склад був викрадений, навіть викрадали такі речі, як стільчики. Тобто те, що для нас не сильно має значення.

Що після себе залишили окупанти у лабораторії / Фото надані 24 каналу

 

А що з вашим будинком?

У нас були простріляні вікна. Я жила в орендованій квартирі, моя мама також, тому ми просто виїхали.

"Нас дуже підтримували": про життя у Львові і допомогу з бізнесом

Чому ви обрали Львів? Як вдалося налагодити життя тут?

Ми дуже любимо Львів. Любимо це місто. І ще до повномасштабного вторгнення ми мали магазин тут, у центрі Львова. 

Саме у Львові родина і почала нову сторінку не лише свого життя, але й бізнесу. Потрошку, потрошку вдалося відновити виробництво, знайти сировину та обладнання.

Львів, львів'яни та місцева влада нас дуже підтримували. Особливо спочатку, коли я була сама в магазині, людина бере баночку, а на ній написано "Буча". І вона просто не дивиться, що це за засіб, а говорить: "Хочу вас підтримати та купити". Це було дуже зворушливо.

Місцева влада також з нами зв'язувалася, чи не потрібен нам пошук приміщення, якісь питання з комунікаціями. Також з нами зв'язувалися і після масштабних обстрілів.

"Навіть на фронті хочу відчувати себе жінкою": про волонтерську місію бренду

У вашого бренду також є волонтерська мета. Ви допомагаєте військовим, не лише збираючи на автомобілі, але й безпосередньо своєю продукцією. Зокрема у вас є загоювальні мазі, які допомагають нашим захисникам і захисницям на передовій. Розкажіть більше, як з'явилася така ідея?

Ми одразу розуміли, що якщо ми приїжджаємо в Україну, ми допомагаємо військовим. Моя мама розробила рецепт загоювальної мазі для фронту. 

Інна пригадала, як один військовий поскаржився їй, що не може стріляти, бо руки попечені. Вона дуже здивувалася, адже стріляти для військового – це базова навичка та потреба. Після цього вона вирішила створити загоювальні мазі.

Інна Скаржинська: Я тут відчуваю реальну допомогу. Ми стаємо відомими між бригадами. Тому що ця мазь дуже зручна. Вона маленька і легко поміщається в кишеньці, вони тримають її в розгрузці, і вона завжди допомагає.

У складі цієї мазі бджолиний віск та різні екстракти. Вона допомагає проти будь-яких проблем, таких як опіки, рани, тріщини та укуси комах,
– пояснила Вікторія.

Загоювальна мазь для військових / Фото надані 24 каналу

Вікторія Маслова: Також з нами зв'язалися жінки з фронту. Вони писали нам і говорили: "Я знаю, де я зараз, але хочеться все одно відчувати себе жінкою". І нас також сильно це зворушило, ми почали підбирати їм доглядові засоби. І після цього народилася така ініціатива, як "підвісити" косметику. Загалом ми вже відправили понад 3 тисячі загоювальних мазей на фронт.

Довідка. Практика "підвішення" товарів для українських військових від початку вторгнення стала досить поширеною. Традиція оплатити послугу, щоб нею міг скористатися хтось інший, походить з Неаполя. Там зазвичай "підвішували" каву для незнайомців, аби продемонструвати свою щедрівсть. В Україні ж у такий спосіб люди дякують своїм захисникам та захисницям, купуючи для них послуги чи оплачуючи товари.

Інна Скаржинська: Мені стає легше, коли я щось роблю для спільної перемоги. Мені завжди хочеться бути залученою до цієї великої перемоги, яку ми будемо переживати. Зараз я живу і постійно розумію, що прийде час, коли мені потрібно буде це все прожити.

Перемога буде пов'язана з болем, з Бучею, з Ізюмом, з Маріуполем, з усіма стражданнями. Але вона буде великою. Пов'язана з нашим духом незламності, з нашою сміливістю, з нашим волонтерством, з нашою самовіддачею. З того, що ми без світла сидимо, але ми працюємо. З тим, що ми надзвичайно гнучкі,
– наголосила Інна.

Інна Скаржинська – співзасновниця бренду "Весна" / Фото 24 каналу

"Хочу, аби світ зрозумів, що ми – великий народ, і від'єднав нас від Росії": про плани після перемоги

Що перше ви зробите після нашої перемоги?

Наші плани – пришвидшити перемогу України. Тобто ми робимо все від себе залежне, щоб використовувати наш потенціал для того, щоб швидше перемогти. Тому ми надалі плануємо відправляти засоби на фронт. 

Чи хочете ви повернутися у Бучу?

Вікторія Маслова: Наразі ми ще не знаємо. Поки що нам комфортніше перебувати тут. Чи захочемо у майбутньому повертатися, поки не можу точно сказати.

Інна Скаржинська: Мої особисті плани після перемоги – це жити в Україні, працювати для України та для світу, щоб мої діти вчились тут, працювали, пишалися тим, що вони українці.

Щоб весь світ нас повністю від'єднав від російського світу, щоб він зрозумів, що ми – українська нація, великий народ. Що ми маємо ідентичність. Що ми – окремий народ. Що ми дуже круті. Щоб світ об'єднався навколо добра. А все інше ми зробимо. Я просто впевнена в цьому.

Україна вже на весь світ заявила про свою хоробрість та незламність. Наші захисники та захисниці довели, що можна побороти ворога, чиї сили у декілька разів перевищують твої, якщо знаєш, за що борешся.