Чому знищували українців і як це хотіли приховати: важливі факти історії Голодомору

28 листопада 2020, 06:20
Читать новость на русском

Керівництво Радянського Союзу організувало штучний голод у 1932 – 1933 роках з метою знищення українців. Тому в останню суботу листопада (цьогоріч – 28 листопада) в Україні та ще в деяких країнах світу вшановують пам'ять жертв голодоморів.

День пам'яті жертв Голодомору відзначають щорічно, у 4-у суботу листопада, пише 24 канал.

Читайте також День пам'яті жертв Голодоморів 2020: які заходи заплановані у містах України

День пам'яті в Україні та інших країнах

У 2006 році Законом України "Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні" Голодомор визнано геноцидом українського народу.

30 грудня 1922 року було утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік, до якого увійшла і Українська Соціалістична Радянська Республіка. Союзний договір передбачав повну рівноправність республік, проте Україною фактично керував Кремль.

З утвердженням комуністичного режиму відбулись зміни у житті України, що торкнулися традиційного села. Радянська влада "насаджувала" українському народові нові звичаї, змушувала відмовитися від свого минулого, не давала тої самостійності, яку обіцяла із самого початку.

Чому стався Голодомор: причини та наслідки

У 1928 році керівництво СРСР оголосило курс на колективізацію: об'єднання приватних селянських господарств в колективні господарства державної власності – у колгоспи.

На партійних зборах влітку 1930 року керівник Компартії України Косіор заявив:

Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю.

Нібито через те, що селяни не працюють, він наказав зібрати весь урожай до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт.

Політика радянського режиму викликала протести українського народу. Історики зафіксували близько 4-х тисяч масових виступів селян на початку 1930 років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства органами влади.

Сталін, який вважав селянство основою національного руху, вдарив по українському селянству, як по носію української традиції, культури та мови. У 1932 році для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 мільйонів пудів хліба.

Постановою ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності" все колгоспне майно прирівнювалось до державного і за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання.

Кремлем були створені умови життя, розраховані на знищення частини української нації, шляхом повного вилучення всіх продуктів харчування. Постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР від 22 січня 1933-го року за підписами Сталіна і Молотова заблокувала українців в межах голодуючої території, заборонивши виїзд із УСРР і Кубані по хліб.

Наслідки

Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисяч осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей.

Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Більшість науковців відстоює число вбитих понад 7 мільйонів осіб в Українській Соціалістичній Радянській Республіці та 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР: на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.

Голодомор охопив адміністративні райони з населенням понад 40 мільйонів осіб. Це явище не стихійне, а рукотворне. І слід від нього накладається на слід від інших трагедій, які відбувались в Україні у ХХ столітті.

Радянська влада зробила все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. Вона забороняла фіксувати реальну кількість смертей.

Але згодом були знайдені таємні списки деяких сільрад із переліком померлих в 1932 – 1933 роках. Кількість загиблих вдвічі перевищують офіційні дані.

Акція "Запали свічку"

"Запали свічку" – загальнонаціонально-міжнародна акція, яка відбувається щорічно у День пам'яті жертв голодоморів, тобто у 4-ту суботу листопада. Запаленою свічкою на вікні у цей день вшановують пам'ять жертв, котрі загинули внаслідок Голодоморів.

Запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998-го року як "День пам'яті жертв голодоморів". Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва "День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій". Указом президента Віктора Ющенка №431/2007 від 15 травня 2007 називається "День пам'яті жертв голодоморів".

Усі українці зможуть долучитися до акції: о 16.00 вшанувати хвилиною мовчання та встановити запалену свічку на підвіконня.

Країни, що визнали Голодомор в Україні геноцидом:

  • Австралія (2003/2008)
  • Ватикан (2001, 2003)
  • Грузія (2005)
  • Еквадор (2007)
  • Естонія (1993)
  • Канада (2003/2008)
  • Колумбія (2007)
  • Латвія (2008)
  • Литва (2005)
  • Мексика (2008)
  • Парагвай (2007)
  • Перу (2007)
  • Польща (2006)
  • Португалія (2017)
  • Угорщина (2003)
  • США(частково у 2018-му році)


Країни, що визнали Голодомор в Україні геноцидом / Інфографіка 24 каналу

Сенат США 4-го жовтня 2018 року одностайним рішенням ухвалив двопартійну резолюцію, в якій Голодомор 1932 – 1933 років визнається геноцидом українського народу.

Ще низка країн засудила Голодомор як акт винищення людства. Це – Андорра, Аргентина, Бразилія, Іспанія, Італія, Словаччина, Чехія, Чилі.