Кого українці підтримають на президентських виборах

У суспільстві вже кілька років існує величезний запит на нові обличчя. Це фіксують усі провідні соціологічні служби, але нові обличчя, які вже зараз представлені у парламенті і в уряді, люди не знають.

Читайте також: Декларації народних депутатів: круглі суми та багаті дружини

Виявляється, що 47% населення не здогадується, хто такий Мустафа Найєм, хоча депутат "Блоку Петра Порошенка" активний у медійному просторі і виступає на телебаченні. Зараз, до речі, нардеп перебуває у лікарні зі струсом головного мозку і переломом щелепи. Туди він потрапив після конфлікту, який відбувся 30 квітня в районі Бесарабської площі. Тоді депутат посварився з групою осіб, які нахабно підрізали його машину на дорозі. Усе закінчилося побиттям нардепа.

Найєм ще кілька тижнів точно проведе на лікарняному ліжку. Але депутат рішуче налаштований, хоче добитися якісного розслідування і справедливого правосуддя цього побутового епізоду.

Мустафа Найєм

Щодо інших нових політиків, які прийшли в парламент після Революції Гідності, то рівень їхньої впізнаваності ще нижчий.

Єгор Соболєв із фракції "Самопоміч", згідно з результатами цього ж опитування, не знає 60% населення. Про Світлану Заліщук, депутата БПП і представника об’єднання єврооптимістів, ніколи не чули – 85%.

Єгор Соболєв

З державними топ-менеджерами ситуація ще гірша. Прізвище керівника Нафтогазу Андрія Коболєва, ні про що не говорить, 87% опитаних. А міністра інфраструктури Володимира Омеляна, який у медіа часто виступає на тему лоукостів, тобто дешевих авіаліній і ремонту доріг, не знає 90% населення.

Читайте також: Передвиборчі реалії: мафіозі Труханов допомагатиме Порошенку перемогти в Одесі

Максим Нефьодов, перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі, який займався реформою державних закупівель і впровадженням системи Прозоро, теж невідомий широкому загалу. Менше 8% людей чули про нього.

Ось такий парадокс. Виборці хочуть оновлення влади, але коли у владу приходять нові люди, їхня діяльність вже мало, кого цікавить.

Володимир Омелян

На рівні соціальних мереж і вузького кола політиків, аналітиків, журналістів, про них ніби усі і знають, але вийти з інтернету на вулицю, і ситуація зовсім інша. Депутати можуть це ще змінити. Для цього треба не тільки частіше виступати у медіа, а їздити Україною та не тільки у великі, але й у маленькі населені пункти. Щоб розуміти чим живе країна, за межами Facebook. Деякі нові обличчя, на щастя, почали це вже розуміти.

Але тяжіння до нового відбивається і в іншому. Згідно з соцопитуваням, виборці готові голосувати за зовсім нові проекти. Про програму яких вони ніколи нічого не чули, у яких не має команди та й лідери ще не казали, що йдуть у політику.

За партію "Слуга народу" шоумена Володимира Зеленського готові голосувати вже 5% населення. Феномен Зеленського, який поки мовчить і не підтверджує, що йде у президенти і в Раду, дивує ще й тим, що скоріш за все, Зеленський перетворить виборчу кампанію на шоу і фарс.

Можливо й веселе, і правдиве, але це не про рутинну роботу, реформи і зміни. У нас просто буде ще більше популістів у Раді.

Володимир Зеленський

Звісно, такі результати опитувань, викликають бурхливу реакцію у діючих політиків. Відчувається, що влада ніби ображена на виборців, адже вони готові віддавати свої голоси за "політичну бульбашку".

Але ці дані відображають не брак політичної обізнаності, а розчарування у політичних лідерах. Та й результатам опитування, влада не вірить. Із фінансового звіту партії "Батьківщини", стало відомо, що ця політична сила заплатила 4 тисячі гривень Київському міжнародному інституту соціології у березні. Що дало привід, соратникам президента не вірити у перше місце Юлії Тимошенко у рейтингах.

Але якщо подивитися на ці рейтинги уважніше, то і Порошенку, і Тимошенко, радіти нічому. Порошенка негативно сприймає 70% населення, Тимошенко – 56%, Олега Ляшка – 60%.

Юлія Тимошенко

Політика – це конкретна професійна робота: законопроекти, урядові рішення, папери, запити. Тому владі варто не ображатися на виборців, а демонструвати роботу і політичну волю. Наприклад, можна швидко прийняти законопроект про Антикорупційний суд і нарешті почати його формувати. Новим обличчям, які вже є у Раді, частіше виходити із Facebook на вулицю і пояснювати людям, що вони роблять у політиці. А виборцям не вдаватися до крайнощів. Так, українська політика схожа на шоу, але як раз це б і хотілося змінити.