Коли чують, що маю 160 котів – дивуються: зооволонтерка розповіла про Діснейленд для хвостиків

Українська зооволонтерка Вікторія Іщенко має свій притулок, де живуть близько 160 котів. Сайту 24 каналу жінка розповіла про те, як функціонує притулок, скільки коштів потрібно на його утримання та чому історії та долі покинутих хвостатих просто розривають серце.

Читайте також 90% біди – від людей: зооволонтерка про те, як вони рятують тварин під час війни в Україні

Далі – пряма мова.

За три роки у мене стало 158 котів

Якщо вже ти одного разу починаєш бачити безпритульних тварин на вулиці – ти завжди будеш їм допомагати. Скільки себе пам'ятаю, стільки переживала за тварин. В дитинстві, коли бачила на вулиці збитого машиною кота – це була справжня трагедія. Коли ти дитина – ти не можеш правильно допомогти, навіть банально не знаєш, як це зробити.

Систематично допомагати тваринам я почала років 10 тому, можливо, навіть трохи більше. Тоді я підгодовувала котів біля будинку, знаходила кошенят, хворих чи поранених дорослих котів та зносила їх до себе: лікувала, намагалася знайти нових господарів. Я живу у квартирі, тож території, де б я могла займатися допомогою безпритульним у мене не було, коти жили під будинком та у гаражі – на той момент це було все, що я могла зробити.

Раніше коти жили під гаражем / Фото надане сайту 24 каналу

Ми живемо у невеликому місті Радомишль, Житомирської області, це всього 100 кілометрів від Києва. Мови про те, щоб побудувати у нас притулок, не було взагалі, бо це щось на грані фантастики, та й кошти на це б ніхто не виділив. З часом котів у мене ставало дедалі більше, та й люди дізнавалися, що тут є "жінка, яка займається котиками" і приносили непотрібних їм кошенят.

Три роки тому померла моя бабуся. Ми, чесно кажучи, не знали, що робити з її будинком: дивитися, як він пустує, було боляче, продавати й бачити там чужих людей – також. Тож якось раптово прийшла ідея пересилити туди безпритульних котів.

Вільних приміщень там було вдосталь, та й це було набагато краще, ніж тримати хвостатих на вільному вигулі під багатоквартирним будинком, де їх ненавидять майже всі сусіди. Так і почалася історія мого імпровізованого притулку.

Цей притулок з'явився раптово / Фото надане сайту 24 каналу

Цей фонд чи притулок, не знаю, як краще назвати, ніде не зареєстрований. Чесно кажучи, просто не було часу, фінансів і можливостей цим займатися. У нас є сторінки у соцмережах, де ми постійно публікуємо інформацію про нових тварин, їхній стан, збір коштів, звіти й т.д.

Загалом ми живемо на пожертвування від небайдужих людей, які також хочуть допомогти тваринам. Та за ці три роки кількість котів у мене виросла майже до 160, а вільних приміщень вже не залишилося. Тож ми поруч з цим бабусиним будинком розпочали будівництво вже справжньої котохати: залили фундамент, звели стіни, зробили стріху.

У цьому році планували провести опалення та зробити великий вольєр, щоб коти могли вільно та безпечно гуляти на вулиці, але війна внесла свої корективи й нічого з цього ми поки так і не зробили, але я дуже сподіваюся, що все ж вдасться втілити свою мрію та облаштувати справді крутий будиночок для котів, який буде виглядати справжнім котячим Діснейлендом.

Будівництво притулку для котів / Фото надані сайту 24 каналу:

 

За цей час ми змогли прилаштувати та знайти дім для понад 200 тварин: як для котів, так і для собак. І це найкраща частина – знайти хвостатим люблячих господарів.

Притулок у соцмережах

Сторінка у Facebook

Сторінка в Instagram

Тварин іноді просто приносять під притулок у коробках / Фото надане сайту 24 каналу

На місяць потрібно близько 30 тисяч гривень

Якщо геть точно, то сьогодні у мене 158 котів та 5 собак. А людей у цьому імпровізованому притулку лише двоє людей – я та моя мама. На те, щоб всіх погодувати та за всіма прибрати, йде десь 5 годин кожного дня, і це робота без вихідних, бо тваринам не скажеш, що ти захворів і сьогодні вони не їдять.

На місяць потрібно для нормального існування десь близько 30 тисяч гривень. Так, сума немаленька, але потрібно розуміти, що сюди входить все: сухий та вологий корм, наповнювачі, лікування, стерилізація та вакцинація нових тварин.

Мешканці притулку / Фото надані сайту 24 каналу:

 

Наприклад, на місяць потрібно:

• 1000 пачок вологого корму (одна близько 10 гривень, і це якщо брати економваріант) – 10 000 гривень.
• 9 мішків сухого корму (1400 гривень) – 12 600 гривень.
• 15 мішків наповнювача (150 гривень) – 2250 гривень.
• Крупи, м'ясо, сир – 2000 гривень.
• Миючи засоби, пакети для сміття, рукавички – 500 гривень.
• Взимку ще багато доводиться платити по рахунках за електроенергію – до 2000 гривень щомісяця.

Також окремі витрати – це ліки. Навіть якщо тварини не хворіють, потрібно близько 1000 гривень на різні краплі та ліки для тих, хто має хронічні захворювання. Якщо ж починаються віруси чи інші хвороби, суми на лікування взагалі виходять космічними.

Ще всіх обов'язково потрібно обробляти від бліх та різних паразитів, а новеньких тварин, які потрапляють до нас, треба стерилізувати та вакцинувати.

На лікування тварин йде чимало коштів / Фото надані сайту 24 каналу:

 

Коли почалася повномасштабна війна, було страшно, що котам просто не буде що їсти. Запасів корму у нас було не так багато, а у постачальників та в магазинах він поступово почав зникати. Але нам пощастило, що знайшлися великі волонтерські організації, які потроху допомагали з сухим та вологим кормом. А ще, попри те, що всім складно, дуже допомагали люди, за що їм неймовірно вдячна.

Проблем багато, звісно. Як, мабуть, й у всіх волонтерів. Вічне – це нестача грошей і людська жорстокість. Всі коти, яких я знаходжу, опиняються на вулиці саме через людей. Хтось награвся, хтось не захотів лікувати, коли він захворів, хтось не хоче стерилізувати кішку (бо "гріх" та "а як же вона мишей ловити буде"), але хоче потім викидати малих кошенят у коробках на смітник, приносити у центр міста чи вивозити в ліс. Є й ті, хто привозять мені такі пакуночки прямо під ворота. Це, на жаль, нескінченний процес.

Але ми дуже вдячні всім, хто нам допомагає – це наче команда однодумців, які завжди поруч. І це важливо.

У нашому місті вже кілька років поспіль затверджують програму по безплатній стерилізації тварин у міській ветлікарні, і це крутий крок, я вважаю. Але цією можливістю користується не так багато людей, як хотілося б.

Історії врятованих тварин

За весь час, що я допомагаю тваринам, було безліч таких історій, які просто змушують серце завмирати. Іноді ти думаєш, що бачила все і тебе вже не здивуєш, але кожного разу стикаєшся все з більшою людською жорстокістю та недбальством. Багато хто чомусь вважає, що життя тварини нічого не вартує, і це дуже страшно.

Є різні тварини, різні історії. Наприклад, є кішка Цвинтарина, яку ми знайшли у дикий мороз на кладовищі, є білосніжний кіт із раком шкіри, якого вже, на жаль, ніяк не врятуєш, Мурчало, якому відстрелили ніс і зараз в нього там просто зіяє величезна діра.

Мешканці притулку / Фото надані сайту 24 каналу:

 

Наприклад, у мене є собака Лакі. Вона потрапила до притулку на самому початку – у листопаді 2020. Її замотали у металевий дріт та викинули з машини прямо на мосту, а інша машина по ній ще й проїхалася. Але собаку побачили діти, перетягли її у двір і вже зранку подзвонили мені.

У Лакі був відкритий перелом задньої лапи, пошкоджений хребет та сечовий міхур. Лапку, на жаль, врятувати не вдалось, тому її ампутували. Була ще ймовірність того, що доведеться ампутувати хвіст, але з ним все налагодилося. Потім ще довго лікували запалення та проблеми з внутрішніми органами, але, на щастя, зараз вона здорова і радісно бігає на трьох лапах.

Лакі хотіли забрати в Данію, вона сподобалася одній жінці, тож я підготувала всі документи, зробила всі щеплення, але почалася пандемія та карантин, тож Лакі так і залишилася у мене.

Лакі до та після одужання / Фото надані сайту 24 каналу:

 

Лев – шотландський прямовухий кіт. Його хазяйка померла від раку, а її колишній чоловік просто вигнав кота на вулицю. Кілька місяців він жив на морозі, бо це сталося пізньої осені, якимись правдами й не правдами шукав собі їжу. Його, нещасного та хворого, знайшла сусідка та зателефонувала мені.

Лев був дуже худим, важив близько 3 кілограмів, ми ніяк не могли вилікувати йому демодекоз, вірусну інфекцію та розлади кишківника. Лікування тривало майже пів року, він періодично відмовлявся від їжі, потім у нього взагалі почалися судоми. До того ж йому було дуже погано жити поруч з великою кількістю інших котів.

Його навіть одного разу забирали у сім'ю, але він не одразу розібрався, де лоток, тому наступного дня мені Лева повернули. Але, на щастя, він все ж знайшов свою сім'ю – зараз Лев живе у Києві, важить понад 6 кілограмів і полює на голубів через вікна балкона.

Лев до та після одужання / Фото надані сайту 24 каналу:

 

Кішка Піратка потрапила до мене років зо два тому. Її знайшли місцеві дачники, сказали, що вони вже повертаються додому, а на дачу до них прибилася кішка, дуже хвора й нещасна. Це був справжній скелет і, чесно кажучи, я взагалі дуже сумнівалася, що вона зможе вижити.

У кішки було вибите око та простріляна передня лапа, всередині була невелика металева куля, яка вже почала гнити. Думали, що доведеться ампутувати лапу, бо гній збирався у самому суглобі, але, на щастя, Піратка впоралася.

Постійно промивали рану, закладали тут різні мазі. Зараз кішка повністю здорова, хоч і не має одного ока та кульгає, але брати її у сім'ю ніхто не хоче. Взагалі таких тварин з якимись вадами майже не беруть, тож вона назавжди зі мною.

Піратка до та після одужання / Фото надані сайту 24 каналу:

 

Тож, так, мати притулок і таку кількість тварин – це складно, але, мабуть, інакше я б і не хотіла. У світі багато зла, але хочеться, щоб добра було трохи більше. Бо це неймовірне відчуття, коли тобі вдається врятувати життя та дати йому новий дім.

Не залишайтеся байдужими – допоможіть тваринам бути ситими та здоровими! Номери карток для допомоги притулку:

5168 7573 9354 1372 (ПриватБанк)

5375 4141 2356 8478 (Монобанк)

Anastasya.rad@gmail.com (PayPal)