Конфлікт між Індією та Пакистаном: до чого призвели операції спецслужби ISI

Постійний тиск з обох сторін призвів до початку Першої індо-пакистанської війни, яка де-юре закінчилася ще у 1949 році, а де-факто триває і до сьогодні.

Цікаво Монстр, якого створив Кремль: шокуючі методи Stasi – німецької спецслужби

В битвах за Кашмір кожен перемагає по черзі. Чіткого результату – поділу території, перемир'я чи капітуляції – немає і ніколи не було. Причина – відсутність координації між військовими підрозділами. Відсутність контролю і ефективної розвідки. Обидві країни у перших сутичках за регіон воювали фактично "наосліп". Усе це призвело тільки до збільшення кількості загиблих і біженців. На той час їх нарахували приблизно 15-ти мільйонів.

Створення зовнішньої розвідки і контррозвідки країни ISI

Постало питання: як перемагати не в бою, а у війні? Відповідь знайшов пакистанський генерал-майор Роберт Каутом. Він став співзасновником головного міжвідомчого органу зовнішньої розвідки і контррозвідки країни – ISI. Пізніше він став її директором.

Створили спецслужбу фактично під час війни. На це було дві причини:

• швидко і ефективно заповнити прогалини у розвідці і зборі даних;
• координація дій між армією, військово-морськими і повітряними силами Пакистану.

"Спецслужби – це інструмент. Це дуже ефективний інструмент. Як гострий ніж, яким можна порізати овочі, або чиюсь горлянку, чи навіть зробити собі харакірі. Таким інструментом можна робити будь-що. Все залежить тільки від того як саме ви ним користуєтеся", – сказав директор ISI (1987 – 1989) Хамід Гул.

Хамід Гул / Фото European Pressphoto Agency

Цей інструмент нерідко опинявся у невмілих руках, що призводило до "самознищення", але про це трохи пізніше. Як тільки спецслужба з'явилася на світ, в її ряди набирали найкращих військових із армії, ВПС і ВМС. Такі люди вже були загартовані війною і прекрасно розумілися у цій справі. Згодом в ISI почали набирати і цивільних. Хоч їх і треба було вчити практично з нуля, зате вони прекрасно вливалися у довіру до будь-кого. Без жодних проблем. Переважно вони відігравали роль інформаторів.

Структура ISI

ISI має дуже цікаву воєнізовану структуру. Очолює відомство директор. У нього є всього три заступники і кожен із них відповідає виключно за своє крило.

• Внутрішнє – розвідка і контртероризм у своїй країні.
• Зовнішнє – шпигунство і розвідка за кордоном.
• Крило зовнішніх відносин – це розвідка у дипломатичній сфері (посольства і представництва інших країн в Пакистані).

Попри те, що число співробітників ніколи не оголошувалося, дослідники ISI вважають, що спецслужба налічує приблизно 10 000 осіб. І це без інформаторів. ISI є однією із найчисельніших спецслужб у світі.

Пакистан, 7 жовтня 1958 рік

Після державного перевороту в країні, владу захопив міністр оборони Айюб Хан. Замість новообраного президента, Айюб присвоїв цей титул собі. В принципі, реформи за його правління втілювалися в життя досить успішно. Розвивалася економіка, аграрний сектор і пакистанська промисловість. Та й навіть курс країни був направлений не на ісламізацію, як це властиво для Сходу, а на співпрацю і зближення з американцями. Однак є один мінус – Айюб Хан мав диктаторські повноваження, а це означало, що і військові і спецслужби були у повному його підпорядкуванні.4

Айюб Хан / Фото Britannica

Він міг наслати агентів на кого хотів. І зрозуміло, що жертвами ставали опозиціонери, чий голос самопроголошений президент душив як міг. Однак диктатором він став дуже хитрим способом. Айюб військова людина, генерал, у якого досвіду за плечима стільки, що це дозволило провернути геніальний задум – використати конфлікт із Індією на свою користь.

Люди в Джамму та Кашмірі живуть під колоніальним тиском Індії. Вони мають право на свій власний голос. А от Індія засуджує нас за підтримку цих доблесних воїнів. Воїнів, які намагаються подолати індійську тиранію. Бо робимо те, що робили і будемо робити завжди – підтримуємо людей у Кашмірі, щоб вони могли самостійно визначитися зі своїм вибором,
– пояснив Айюб Хан.

Айюб Хан говорив про 1965-й рік. Тоді він спробував підтримати антиіндійські повстання у Кашмірі і дуже ефективно використав для цього ISI. Агенти вишукували людей, аналізували їхні погляди і переконували йти на мітинги, щоб скинути індійську владу і встановити там пакистанський контроль. На ділі усе це призвело до чергової війни із сусідом. Хан оперативно оголосив у країні військовий стан і комендантську годину, яка тільки посилила його вплив як "президента". Окрім антиіндійських повстанців до битви долучилася й армія.

Сутички між нашими солдатами та індійськими? Ну, я про це мало що чув, тому особливо коментувати не буду. Скажу тільки, що наказ нашим солдатам був такий: не відкривати вогонь до тих пір, поки не почнуть стріляти по вас. Тому, якщо сутички і були, то це чергові провокації з індійської сторони,
– зазначив президент Пакистану 1958 – 1969 років.

А на ділі усе почалося якраз таки із Пакистану. На цьому "казуси" президента не закінчилися. 1965 року стартували вибори президента. Айюб Хан залишився при посаді, бо використав спецслужби як важіль впливу на політиків. Агенти записували всі розмови високопоставлених чиновників, стежили за ними і доповідали Хану про кожен крок. Та й із самими виборами було не чисто.

Із результатом 64% переміг Хан. Хоча і журналісти, і міжнародна спільнота тоді визнала: якби вибори проходили чесно, то крісло президента забрала би його суперниця Фатіма Джинна.

Фатіма Джинна

Другий президентський термін вдалим назвати важко. Ціни зросли на все. Непросто стало придбати навіть елементарні продукти: воду, чай, хліб чи цукор. Цим скористалися опозиціонери і по-трохи почали виводити людей на протести. Свого піку вони сягнули 1969 року, коли розлючений натовп почав уже відкрито протистояти і силовикам, і самій Адміністрації Президента. На плакатах писали "Айюб Хан – собака" і це стало першим випадком в історії Пакистану, коли мітингувальники використали лайливі та образливі слова проти урядової верхівки. Не витримавши натиску Айюб покинув офіс і передав владу в руки уже новому главі.

Президенство Зія-уль-Хак

У 1978 році до влади приходить генерал Мохаммед Зія-уль-Хак. На відміну від своїх попередників, він не став підминати під себе спецслужби і владу, а діяв з позиції "домовленостей". Наприклад, давши ISI більше можливостей і автономії, попросив їх шпигувати за Комуністичною партією Пакистану, а згодом і за Пакистанською народною. Таких політичних діячів Зія-уль-Хак хотів тримати на постійному контролі і для цього, як виявилося, можна було всього лише попросити.

Зія-уль-Хак / Фото з соцмереж

Він навіть відкрито говорив про свої наміри і завжди тримав усіх в курсі своїх планів. Саме тому, окремі політики разом із військовими чинами запланували убити Зія-уль-Хака. Пристрелити його мали 23 березня. Якраз у день військового параду. Під гуркіт машин і постійних пострілів, ліквідація президента на кілька хвилин залишилась би непоміченою.

Але у справу втрутилися агенти ISI. Вони уже заздалегідь знали про замах і вичікували моменту, щоб за один раз затримати усіх причетних до справи. Коли план ліквідації уже був повністю був готовий, агенти пов'язали всіх. Зія-уль-Хак вижив і без жодних проблем відсвяткував військовий парад.

Операція "Циклон"

Найбільше про ISI почали говорити у 80-х. Із 1979 до 1989 року спільно з американським ЦРУ пакистанці провернули операцію, яка до сьогоднішнього дня залишається спірним питанням і предметом дискусій для Ісламабаду.

Зверніть увагу Легендарні операції ЦРУ: до яких відомих подій причетна спецслужба США

Операція "Циклон" – підтримка моджахедів в Афганістані під час радянсько-афганської війни. Коли стало ясно, що СРСР направляє свої війська у бік Кабула в Білому домі, це розцінили як замах на контроль Перської затоки. Не гаючи ні секунди тодішній президент США Джиммі Картер підписав указ про негайне фінансування афганських моджахедів. Втручатися у справи на Сході та й псувати відносини із Москвою в Холодну війну не дуже то і хотілося. Ситуація і без того була напруженою, відкрите протистояння могло би спровокувати чергову війну. Афганських сил було би цілком достатньо.

Згідно з планом, американці надали фінансову допомогу Афганістану, постачаючи найнеобхідніші види зброї для боротьби проти комунізму. Йдеться не тільки про автомати, гранати і кулемети, доходило навіть до зенітних установок.

Цікаво Найвідоміша спецслужба світу – МІ6: чим вражає британська розвідка

У Пакистану була окремо відведена роль: для операції "Циклон" в Афганістані спеціально створили так званий "Директорат СС". Вони забезпечували постійне спостереження за подіями в країні. Туди відбирали тільки найкращих – відправляли на тренінги і курси до США, після чого відправляли в Афганістан.

По приїзду, агенти ISI тренували диверсійні групи моджахедів. Вчили їх у спеціальних таборах і за весь час протистояння, пакистанцям вдалося організувати і навчити від 80 до 100 тисяч осіб.

Пакистанці підготували 100 тисяч осіб до операції "Циклон" / Фото "Вікіпедія"

В Пакистан гроші надходили величезними валізами. Готівку використовували генерали, які колись служити в спецслужбі, що встановлювати там школи, тренінгові центри, щоб набирати людей у ряди моджахедів. Все що вони хотіли робити, вони робили незалежно. На них ніхто не впливав,
– пояснила колишня прем'єр-міністерка Пакистану Беназір Бхутто.

Існує навіть версія, що пакистанські спецслужби спеціально транспортували героїн до Афганістану, щоб перетворити радянських військових на наркоманів. Такі звинувачення у Пакистані відкидають. Точно так само як і усі факти про причетність агентів ISI до тренування моджахедів. попри усі документи, відео і в принципі будь-які докази, офіційний Пакистан відмовчується. Мовляв це було не більше, ніж чистої води співпраця зі США.

Більше про масштабні операції спецслужби ISI – дивіться у програмі.