Хто відповідальний за швидкість контрнаступу ЗСУ

У 2022 році один з планів контрнаступу союзники не схвалили

Мені важко звинувачувати військово-політичне керівництво України в ставці на наступальні дії з метою звільнення північної Таврії. Потенційних переваг від успіху багато – ЗАЕС, регіони із великим аграрним потенціалом, скорочення лінії фронту, нависання над Кримом.

Читайте також Це не конфлікт України та Польщі: чому питання зерна стосується найперше ЄС

Стратегічно наступальна операція із наголосом на Мелітополь мала запобігти перетворенню цієї війни в довгу затяжну війну, нівелювавши майже повністю всі територіальні здобутки Московії після 24 лютого 2022 року. В уяві прихильників відповідних дій швидкий успіх в північній Таврії міг би бути тим чинником, який дуже наочно показав би елітам Московії безперспективність подальшої боротьби.

Питання лише в часових межах.

З планом ударити в напрямку Мелітополя наші армійці пішли до своїх американських колег ще влітку 2022 року. Ну бо всі розуміли, що це ключ до материкового півдня в тій конфігурації лінії фронту – не треба штурмувати Херсон в лоб, якщо вдалося б швидко вийти до околиць Мелітополя.

Однак той план нам не схвалили. Бо ж допомагали виходячи із логіки "не дати Україні програти" і не більше. Про якийсь рішучий розгром сил Московії мови не йшло від слова взагалі. Консенсус прогноз другої половини літа 2022 це про стабілізацію тієї лінії фронту на 1 тисячу кілометрів і нездатність жодної зі сторін до радикальної зміни ситуації на свою користь.

Важливо Небо над Кримом більше не належить окупантам

Критично важливий час був втрачений

Після наших успіхів на Харківщині і Херсонщині рік тому в нас повірили на Заході. Хоча навіть тоді, в листопаді 2022 року, нам прийшлося відбиватися від пропозицій все заморозити по плану "мир в обмін на території". Лише в січні 2023 року наші партнери почали чухатися в плані створення вперше за велику війну угруповання чисто під наступальні дії – до цього ми більше грали від оборони на помилках Московії.

І ясно, що знову повернулися до ідеї удару в напрямку Мелітополь. Бо інші реалістичні напрямки менш перспективні з погляду віддачі.

Однак ключове на війні це час. Критично важливий час був втрачений. Партнери тепер мають очікування, бо інвестували в нас шляхом передачі техніки й БК, проведення навчань.

План і напрям удару, який міг би провести до фактично тотального розгрому угруповання Московії у 2022 році в реаліях літа 2023 року виявився вже не таким простим в плані реалізації. Ворог розумів, де ми скоріше за все будемо атакувати, й добре підготувався.

Однак не йти теж було практично неможливо. Бо ж "інвестори" очікують результату. Як наслідок маємо що маємо – дуже важкий і дуже вартісний процес подолання позиційності в північній Таврії. Якоюсь мірою ми втрапили в пастку.

Цікаво Завдяки кому насправді Рада відновила е-декларування

Пастку через те, що процес схвалення і реалізації рішень в наших партнерів дуже довгий. Те, що видається як мегаплан вчора, сьогодні стає складнішим завданням. Відступати вже нікуди, бо з того боку партнери із питанням: "Ну що там по наступу під який ми вам дали скільки ОВТ і БК?".

І от власне ми тепер тут. Важливо те, що в умовах дискусії на Заході є голоси, які визнають, що вже з наскоку Україна не зможе діяти.

Те, що виглядало як потенційно дуже привабливий варіант дій з максимальною віддачею на всіх рівнях війни у 2022 році вже не є таким у 2023 році. Це не наша провина. Тут основна відповідальність на партнерах.

Що ж, далі це окреме цікаве питання, яке вимагає іншого тексту. Тут радше про те, як і чому ми опинилися саме в цій точці. Будь ласка, тримайте це в голові коли будете оцінювати кампанію 2023 року в частині наших наступальних дій.