Київ: в очікуванні другого туру

Можливо, подібні побоювання й не мали під собою грунту, просто після 2004 року ми навчені більше вірити екзит-полам, аніж підрахункам ЦВК. А опитування на виході з дільниць відвели Бориславу Березі "почесне" п’яте місце, а аж ніяк не друге.

Хоча оскільки ніхто нині не оскаржує результатів першого туру, вважаймо, що пара фіналістів сформована: млявий, вайлуватий Кличко і активно-настирливий Береза. Розпорядник адмінресурсу і представник "нової" формації. Чиновник, який 1,5 року знаходився при владі і не зумів її використати на благо місту та його опонент. Людина президента і той, хто цьому протистоїть.

Здавалось би, Кличко і Береза у багатьох речах є протилежностями. Проти їхня різнополюсність є уявною. Ба навіть удаваною. Вибір між ними обома не є вибором між кращим та гіршим претендентом, це вибір між вже наявним зрощенням влади і бізнесу та укладенням аналогічного союзу у майбутньому.

Кличко та сили, які стояли за ним, посприяли тому, аби мандати депутатів Київради отримали бізнесмени та підприємці, зацікавлені у розширенні інструментарію, за допомогою котрого вони вирішуватимуть власні проблеми та задовольнятимуть власні (підкреслюю це) потреби. У 2014-му до Київради за списками "УДАРу" пройшло чимало забудовників, які згодом отримали ще й ключові посади у комісіях КР.

У 2015-му ситуація кардинальним чином не зміниться – найбільшою фракцією Київради знову таки виступатиме "УДАР-Солідарність", яка зі своїми 52 мандатами лише трохи не дотягує до одноосібної більшості. Не складно спрогнозувати її зрощення з людьми з оточення Черновецького і навіть тими, хто був пов'язаний з Януковичем – всі ці тіні минулого успішно пройшли до КР, зокрема, й по мажоритарних округах.

Обрання мером Кличка лише законсервує такий стан речей, проте не слід думати, що гіпотетична перемога Берези відзначиться революційними перетвореннями та потужною боротьбою з корупцією. "Рішучі громадяни" Берези зовсім трохи не дотягнули до прохідного бар’єру – їм дісталися 4,83% голосів. Мер без власної фракції – доволі слабкий гравець. Подивитися в цій ситуації на дії Берези було б доволі цікаво, проте визнаємо відверто, що його шанси на перемогу є незначними.

Інша річ, якби "Рішучі громадяни" таки увійшли б до Київради – їхня фракція була б невеликою, але створила би платформу, від якої можна відштовхуватися. Додатковим опертям для Берези стало б й проходження до складу КР "УКРОПу", але ця політсила показала зовсім незначний результат – 2,85%.

За однією з версій, Береза заручився підтримкою Ігоря Коломойського, тому інший кандидат у мери – Геннадій Корбан, по суті, відігравав роль "технічного кандидата" Берези. Мета Корбана полягала у проведенні до Київради фракції "УКРОПу", а от у частині мерських перегонів Береза і Корбан працювали разом.

Чи так все було насправді – зараз немає значення, адже трансфер "УКРОПу" до КР провалено. Як провалена і місія щодо "заведення" до столичного парламенту "Рішучих громадян".

Уявимо, що Березу таки обрано мером Києва. На кого він може спертися у Київраді? Якщо "Солідарність" утворить коаліцію з "Єдністю" (15 мандатів) плюс до цього тандему гіпотетично примкне "Самопоміч" (22 депутатських місця), серед незадіяних гравців залишаться "Батьківщина" (17 депутатів) і "Свобода" (14).

"Батьківщина" ще з часів Леоніда Черновецького відіграє у Київраді роль ображеного – на її долю припадає традиційно небагато голосів. Відповідно, всі "смачні" посади обходять тимошенківців стороною. На цьому можна було б зіграти, якщо у Берези вистачить хисту для такої гри.

З іншого боку, поінформовані джерела розповідають, що Березі надходила пропозиція балотуватися в мери від "Батьківщини", але він її відкинув (і тоді ця партія висунула у столичні градоначальники Володимира Бондаренка). Відтак стосунки з "Батьківщиною" у Берези, вочевидь, зіпсовані.

Що стосується "Свободи", то свого часу ця політсила ухвалювала рішення про спільний з "Правим сектором" похід на місцеві вибори. Проте Береза давно покинув "ПС", ще від часів свого обрання народним депутатом у жовтні 2014-го. Власне кажучи, наразі взагалі не виглядає на те, що Борислав Береза вміє налагоджувати та зберігати потрібні йому зв’язки.

В цього політика, який взявся, по суті, нізвідки, і який немає цікавого бекграунду (окрім дуже короткого періоду, пов’язаного з "ПС") значно більше амбіцій та самозакоханості, ніж у позбавленого індивідуальності Кличка, проте за цими амбіціями мало що стоїть. У частині популізму та демагогії Береза займає спільну нішу з Олегом Ляшком.

В умовах мерства Березі довелось би не лише виголошувати гасла, а й демонструвати договороздатність, гнучкість, вміння знаходити союзників та йти на компроміси. Особливо, якби він задався ціллю зламати гегемонію порошенківських гравців, котрі засіли в Київраді.

Одним словом, прихід до влади Береза сколихнув би мертве болото Київради, але нічого не дав би Києву. Прихід до влади Кличка утвердить панування Блоку Порошенка, але також нічого не дасть Києву.

Хто б з них не виграв, програє місто.

Це досить прикро усвідомлювати, але ситуація на сьогодні є саме такою.

У 2014-му році Борислав Береза заявляв: "Я йду працювати виключно в парламенті. Я обіцяв виборцям, що не буду їм вкручувати лампочки, фарбувати лавочки і ремонтувати будинки. Але як депутат, я зроблю все для прийняття таких законів, при яких чиновник не зможе не вкрутити лампочку або не відремонтувати їм будинок".

Не минуло й року, як автор цих слів зламав свою обіцянку і подався в мери. Що ж до законів "про вкручування лампочок", то їх наразі не видно. Про ефективність Кличка судити ще простіше – жодна його обіцянка не була виконана, або ж її виконання було перетворене на фарс, як, наприклад, боротьба з безконтрольною забудовою.

Фраза про те, що "вибір є завжди" не підтверджується українськими реаліями. Ми вкотре опиняємося при виборі (і виборах) без вибору. Але з надією, що колись таки все зміниться на краще. І мер, і місто, і люди, котрі приходять (або ні) на виборчі дільниці.

Дивіться також: Кличко махав кулаками, Береза сміявся — більше фото з парламентських "дебатів" кандидатів