Справжнє обличчя Чорнобильської трагедії: документальні свідчення доби

Уся правда про аварію на ЧАЕС і наслідки у спецпроекті: 30 років по тому: (Не)офіційна історія катастрофи ЧАЕС

На екрані – розкрита пащека реактора та незліченна кількість військової техніки, а на фоні – профільтрований компартією закадровий текст диктора і монотонний виступ генсека.

І хоча кінокартина просякнута радянською цензурою – відеоряд говорить сам за себе: не захищені обличчя ліквідаторів і засмучені очі людей, які назавжди залишали свої домівки.

Читайте також: Чорнобильська катастрофа очима ліквідаторів

Зйомки цього фільму проходили одразу ж після трагедії у найнебезпечніших місцях. Відчайдухи оператори відзняли двадцять тисяч метрів плівки. А наскільки небезпечною була зона – можна бачити неозброєним оком – на екрані з'являються плями від радіації.

Аби показати світу справжнє обличчя трагедії – автор кінокартини Володимир Шевченко віддав своє життя. Він помер від променевої хвороби через місяць після прем’єри документального фільму.

Читайте також: "Ліквідатори": три історії народних героїв, які боролися з Чорнобильським пеклом

Довідка: 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – Чорнобильська катасрофа. З різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано.

За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.