"Лісовій пісні" Лесі Українки - 100 років
Ідея написати твір виникла у письменниці ще в 13 років, коли родина Косачів жила в Колодяжному, але викласти думки на папір спромоглася лише через 27 літ, за 2 роки до смерті.
Попри те, що за жанром “Лісова пісня” - драма-феєрія, її герої, окрім демонічних персонажів, прототипи реальних людей.
“Дядько Лев Скулинський - це сільський пастух, який випасав саме влітку худобу біля озера Нечимне. І ось саме біля цього озера стояла шопа, з трьох стін вона була закритою, а в бік озера була відкритою. І саме в цій шопі Леся з Оленою Пчілкою, своєю мамою, братом Михайлом і сестрою Ольгою проночували дві ночі і три дні”, - розповідає директор Колодяжненського меморіального комплексу Віра Комзюк.
В образі Мавки, не виключено, що Леся Українка втілила і свої риси. Адже твір писала тоді, коли хвороба надто підкосила її: “Ні! Я жива, я буду вічно жити. Я в серці маю те, що не вмирає”. Лукаш, а справжнє його ім’я Ярмило Кубах - то племінник Дядька Лева - одноліток Лесі.
“Деякі дослідники говорять про те, що в Лесі Українки і в Ярмила було перше кохання. Цього ніде в матеріалах дослідження немає, але скулинці на це натякають. Бо це дійсно щира в них любов, приязнь, що вони човником їздили по озеру, це свідчило про те, що в них якесь інтимне почуття було”, - каже краєзнавець Степан Скоклюк.
"Лісову пісню" вважають гімном волинському лісу - саме так Леся Українка назвала свою драму у листі до волинянина Агатангела Кримського.