В Україні почали обмежувати використання одноразових пакетів: чим замінити

Читайте також: У Львові заборонять використання одноразових поліетеленових пакетів

Хто придумав шкідливі пластикові пакети?

Насправді, їх вигадали не як шкоду. Коли винайшли поліетилен, він видався великим благом і не в останню чергу – для харчової промисловості.

Читайте також: Екологічна тематика стала трендом в політичній маніпуляції, – експерти

Американські і європейські патентні заявки, які стосуються виробництва пластикових сумок, можна знайти починаючи із 1950-х років, але вони відносяться до композитних конструкцій з ручками, які кріпляться до сумок під час додаткового етапу виробництва. Прототип сучасної полегшеної господарської сумки — це винахід шведського інженера Стена Густава Туліна.

На початку 1960-х років Тулін розробив метод формування простих суцільних пакетів для компанії Celloplast в Норрчепінгу (Швеція), який полягав у зварюванні та висічці плоскої труби із пластику. Ця конструкторська розробка Туліна сформувала простий, але міцний пакет із високою вантажопідйомністю, і була запатентована в усьому світі компанією Celloplast в 1965 році. У 1977 році пакети вже з’явились у супермаркетах – так почалась ера їх активного використання.

Читайте також: Топ-6 популярних продуктів, які серйозно шкодять середовищу

Чому вони шкідливі?

Переважно – через безвідповідальне ставлення людей. Пластик виробляється з невідновлюваних ресурсів, таких як нафтопродукти, видобуток яких шкодить довкіллю. Тонкі пластикові пакети є потенційно небезпечними для дітей: вони можуть гратися ними, заплутатися, і задушитися. У США, наприклад, через них щороку задихається близько 25 дітей, більшість з яких – у віці до одного року.

Крім того, звичайні пластикові пакети, дуже повільно розкладаються у природі, і можуть знаходитися в природному середовищі понад кілька століть, поки не розкладуться. Тварини часто плутають їх із їжею, що спричиняє їхню загибель.

Як довго розкладається сміття

Що вони реально змінюють в екології?

Все. Як пояснила 24 каналу співзасновниця громадської організації "ReThink" Олена Колтик, середня тривалість життя одного пакету становить близько 100 років, хоча використовуємо ми його лише 20 хвилин.

"Більшість пакетів потрапляють на сміттєзвалища або розносяться вітром по території країни, так як рівень їх переробки становить менше 1 %. Від пакетів щороку помирає близько одного мільйону птахів та 100 тис. тварин. Також вони становлять загрозу людському здоров’ю, так як їх частки можуть потрапляти у харчі та воду. При цьому, для виробництва пакетів використовують невідновлювані ресурси – 35 л нафти на 1000 пакетів", - пояснила вона.

Щороку кожен українець використовує близько 500 поліетиленових пакетів, в той час як у ЄС цей показник наближається в середньому до 90 пакетів.

Чи дійсно потрібно їх забороняти?

Бажано. Інакше зменшити рівень їхнього використання буде практично неможливо. А світ Старої Європи, між іншим, зобов’язався це зробити. Зокрема, країни ЄС повинні або скоротити середньорічні витрати нерозкладаних поліетиленових пакетів на одного громадянина – до 90 штук в рік до 2019 року і до 40 штук – до 2025 року; або забезпечити, щоб до кінця 2018 року поліетиленові пакети не видавалися покупцям безкоштовно.

Заборона використання або хоча б його часткове обмеження буде сприяти до раціонального використання пластикових пакетів а зменшення потрапляння цього виду відходів у навколишнє середовище. І тут мова йде не лише про звалища, а й про ліси, вулиці наших міст, водойми тощо",
– пояснила Колтик.

Як повідомила Колтик, в Україні вже ряд міст проголосували за заборону пластикових пакетів. Зокрема, Київрада прийняла рішення щодо заборони пластикових пакетів у суперамркетах. Проте, насправді таке регулювання можна здійснити лише на законодавчому рівні. Тобто, необхідно прийняти закон на національному рівні, який би встановлював вимоги та обмеження щодо виробництва пластикових пакетів. У іншому випадку всі місцеві заборони мають виключно рекомендаційний характер, хоча й як намір дуже важливі.

Відповідно до Директиви ЄС під заборону повинні потрапити пакети товщиною до 50 мкм (мікрон), так як саме для такого різновиду пакетів переробка ускладнена. Наша громадська організація провела дослідження по супермаркетах країна і виявила, що насправді жодна мережа немає пакетів, які б були грубші, ніж 50 мкм",
– розповіла вона.

Де у світі їх вже заборонили?

Більше 33 країн світу повністю відмовилися від пластикових пакетів, а 53-и ввели часткове обмеження або податкову систему.

Першою країною, яка заборонила тонкі поліетиленові пакети ще у 2002 році, був Бангладеш. Таке рішення там прийняли після того, як з'ясували, що "пластик" блокував водостічну систему, посилюючи смертоносні повені. Заборону на одноразові пакети також ввели Китай, ПАР, Кенія, Уганда і Тайвань. В Європейському Союзі першою заборонила поліетиленові пакети Італія – у 2011 році.

Кілька країн, зокрема Руанда, Сомалі і Танзанія, запровадили радикальну заборону на використання будь-яких пластикових пакетів.

У 1994 році Данія почала обкладати податком виробників поліетиленових пакетів. Ірландія запровадила податок у розмірі 15 євроцентів за пакет у березні 2002 року. Цей крок призвів до скорочення "пластикового" сміття на 95%. Через рік майже 90% покупців країни перейшли на багаторазові пакети. Грузія обмежила обіг поліетиленових пакетів товщиною до 15 мкм. У, наприклад, Нідерландах та Ісландії, окрім податку, заборонене також безкоштовне розповсюдження даних пакетів.

У Сингапурі самі мережі супермаркетів прийняли спільне рішення і прибрали з продажу поліетиленові пакети за власною ініціативою, те саме домовились робити і провідні торгівельні мережі Австрії.

Чим можна замінити поліетиленові пакети?

Над вирішенням цього питання, до речі, у світі зараз теж активно дискутують. Якщо покупці відмовляться від використання пластикових пакетів, їм доведеться використовувати інші види сумок, які також шкодять довкіллю. Наприклад щільніші і цупкіші пакети, виготовлені з тканини або пластика, можуть більшою мірою шкодити навколишньому середовищу, ніж стандартний пакет із супермаркету. Відтак, їх потрібно використовувати довше і активніше, аби компенсувати більшу кількість вуглецю, що використовується при його виробництві і транспортуванні. Щільний пластиковий пакет, за цими підрахунками, повинен використовуватися чотири рази, а бавовняна сумка – щонайменше 131 раз.

Але альтернативи все ж існують: паперові та полотняні сумки багаторазового використання; пакети, які біологічно розкладаються і придатні для "компостування" та різні види екомішечків.