Як українські січові стрільці руйнували плани Росії у Першій світовій
За різними оцінками, приблизно 4 мільйони українців брали безпосередню участь у бойових діях Першої світової війни. На жаль, власної держави у них дійсно не було, тож воювати доводилося по обидва боки фронту, часто один проти одного.
Та це все ж не означає, що поміж протистояння великих світу цього, українці не встигали задуматися про власні національні інтереси.
До теми З ким і проти кого воювали українці у Першій світовій війні
За перші кілька місяців війни "усуси", яким спочатку не надто довіряло командування, буквально власною кров'ю заробили собі повагу очільників армії. У квітні – травні 1915 року обидва курені УСС опинилися в епіцентрі ключових подій на східному фронті Першої світової.
Легіон УСС не зразу залучали до ключових битв на війні
Галичина все ще була окупована російськими військами, які готувалися до масштабного прориву крізь Карпати, з метою пробитися на угорську рівнину, а звідти вже прямою доріжкою на сам Відень. Прорив, звісно, планувався одразу в кількох місцях – одним з них була гора Маківка.
Це – в сучасній Львівській області. Втім, відносно невисока Маківка (958 метрів) давала суттєву стратегічну перевагу. Адже розташована між шосе та залізницею, дозволяла контролювати обидва об'єкти.
Гора Маківка у Львівській області
Задля успіху операції три полки російської армії отримали наказ взяти гору не більше ніж за день. Після цього вони повинні були допомогти прориву на інших напрямках, проте не склалося.
Росіяни почали штурм одразу з трьох напрямків, на одному з них змогли прорвати перші лінії австрійської оборони, захопити понад 100 полонених та кілька кулеметів. Ці позиції могли стати хорошим плацдармом для взяття гори, тому командування австро-угорської армії миттєво організувало контратаку силами УСС.
Читайте також Народні месники чи карпатські головорізи: ким насправді були опришки
Курінь отамана Гриця Коссака та частина другого куреня сотника Василя Дідушка у двогодинному багнетному, тобто ближньому бою, таки вибили росіян із укріплених позицій. Все це відбувалося 29 квітня.
Як відбувалися штурм російськими військами та контратака УСС на Маківці
Через кілька днів, 1 травня, російсько-імперські війська ціною сотень жертв змогли взяти Маківку, втім сил втримати її не вистачило. Того ж дня завдяки вчасному підключенню резерву і знову з ключовою роллю куренів УСС, австро-угорська армія відбила вершину.
Українські стрільці двічі рішили бій у нашу користь. Вони можуть гордо дивитися на свої подвиги, бо повсякчасно залишиться в історії слава їхніх хоробрих подвигів та золотий лавровий листок в історії їхнього народу,
– так ті події описував генерал Фляйшман, комендант 55 дивізії австрійської армії.
4 травня, залучивши абсолютно усі наявні резерви, росіяни таки взяли Маківку. Загалом за ці дні вони втратили убитими і пораненими приблизно 3 тисячі людей. Січові стрільці поховали 42 бійці, 76 отримали поранення, 35 потрапили у полон. Втрати решти австрійської армії невідомі.
Згодом на горі встановили монумент загиблим січовим стрільцям
Стратегічно взяття Маківки такими жертвами і за такий тривалий відрізок часу стало провалом для російсько-імперської армії. Продовжити план прориву крізь Карпати в Угорщину було уже неможливо, та й не було ким.
Зверніть увагу Повстання, яке налякало загарбників: чим насправді була Коліївщина
Гору, здобуту величезними втратами, росіянами довелося без боротьби покинути трохи більше ніж за тиждень. 55 дивізія австрійської армії із куренями УСС у своєму складі повністю виконала бойове завдання, що дозволить згодом контратакувати по усіх Карпатах.
Не дивно, що згодом цю битву порівнюватимуть з легендарним подвигом спартанців при Фермопілах. А сама Маківка у підсумку стане символом незламності української нації.